За 40 кілометрів від українського кордону, на березі Земплінського водосховища, розташоване село Клокочов, де знайдено чіткий український слід.
Клокочов вперше згадується у письмових документах 1358 року. Статистичних даних щодо складу населення села в минулі часи та нинішнього знайти не вдалося. Відомо, що зараз тут мешкає 410 осіб. Місцеві мешканці підтверджують наявність українців, але точну їхню кількість назвати не можуть. Головна пам’ятка Клокочова має українське коріння. Це мурована греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена 1835 року в стилі необароко. Враховуючи, що храм мурований, його могли дозволити собі лише великі та заможні громади, що свідчить про значну кількість українців у Клокочові в той час.
Нині церква належить до Кошицької греко-католицької єпархії та є одним із найбільших місць паломництва греко-католиків у Словаччині. Віряни активно відвідують чудотворну ікону Богородиці, особливо в другій половині серпня.
Ікона має давнішу історію, ніж сам храм. Точний час та автор її написання невідомі, але на початку XVII століття вона вже перебувала у попередній дерев’яній церкві. У 1670 році в Клокочові мешкало лише 150 осіб, переважно греко-католиків або православних. Під час нападу куруців (угорців-протестантів, повсталих проти Габсбургів) усе населення ховалося в дерев’яній церкві. У цей час очевидці помітили, як з образу Богородиці почали текти сльози. Наступного дня куруци спалили церкву, але ікона Богородиці залишилася неушкодженою. Вона є святинею нинішнього храму, до якої прямують паломники.
