Давня подруга, яка вже кілька років живе у Канаді, розповіла про незручну ситуацію, що сталася з нею на Дні народження колеги. Спочатку вони з подругою посміялися, але потім вона замислилася, чи варто ображатися на колегу, яка не попередила про формат свята, чи на себе, що не розібралася в місцевих культурних традиціях.
Подруга працює у канадській фірмі вже два роки і добре подружилася з колегами. Коли одна з них запросила її на День народження, вона з радістю погодилася. Подруга купила гарний подарунок, букет квітів і прийшла на свято. Вечір проходив чудово, поки наприкінці офіціант не приніс їй рахунок за її страву та коктейлі.
Виявилося, що всі гості платили за себе. Подруга ж витратила 150 доларів на подарунок і квіти, а потім ще 70 доларів за свій чек.
Вже вдома, вивчаючи інформацію про різницю менталітетів та культур, вона натрапила на обговорення, де багато українців зізнавалися, що потрапляли в подібні неприємні ситуації.
Українці дуже гостинні, і в нас іменинник відповідає за своє свято: бронює заклад, дбає про комфорт гостей, стежить, щоб ніхто не сидів з порожньою тарілкою чи келихом, і, звісно, оплачує рахунок. Існує негласне правило, що подарунок має як мінімум “окупити” місце за столом — своєрідний “бартер” квитка на свято на подарунки.
У Канаді, як і в США та Північній і Західній Європі, святкування Дня народження — це просто привід побачитися та поспілкуватися. Подарунки можна не дарувати зовсім, або принести щось символічне (пляшку вина, квіти, кумедну листівку, книжку чи свічку), а рахунок оплачує кожен сам за себе.
Такий підхід, на думку авторки, зручніший. Навіть якщо у когось немає грошей, можна замовити щось недороге і все одно святкувати та спілкуватися. Якщо ж у іменинника немає грошей на свято, він може заплатити тільки за себе.
В Україні ж, якщо немає грошей на подарунок, людина часто не йде на свято, бо почувається ніяково. Це може бути невигідно і для іменинника, адже на святкуванні можуть бути не всі, кого б він хотів бачити. Крім того, є люди, які не надто переймаються подарунками і дарують те, що ювіляру зовсім не потрібно. У результаті, людина витратила час і гроші на організацію свята, а отримала багато непотрібних речей.
З точки зору іноземця, отримання дорогих подарунків, як-от елітні парфуми, шовковий шарф чи техніка, може здатися дивним і навіть зобов’язуючим. Вони звикли до маленьких подарунків як прояв уваги, або до того, що гості скидаються і оплачують рахунок імениннику.
Західний варіант святкування видається зручнішим, але має свої неприємні моменти. Нині все частіше рахунок ділять порівну (split the bill evenly) між усіма присутніми, щоб уникнути складних підрахунків. Якщо ви замовили салат і склянку води, а хтось — кілька бургерів і коктейлів, справедливим таке розділення не назвеш. До того ж, у Канаді та США до суми додаються податки штату чи провінції та обов’язкові чайові (приблизно 15-20%), що робить кінцеву суму значною.
Як не збанкрутувати на іноземних вечірках
Щоб уникнути неприємних сюрпризів з рахунком, варто запам’ятати кілька правил.
Коли іноземець пише “Let’s meet for drinks” або “Join me at the restaurant”, це не запрошення на бенкет, а пропозиція скласти компанію, що означає: кожен платить за себе. Якщо ж прозвучало слово “hosting” (я приймаю/влаштовую) або прямолінійне “my treat” (я пригощаю), тоді гаманець можна не діставати.
Не бійтеся питати. У США, Нідерландах чи Німеччині написати в чат: “Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)” — абсолютно нормально. Вас оцінять за прямоту. А от у Британії чи Франції краще запитати м’якше, наприклад: “How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)”, щоб не здатися надто різким.