Історія психології може вражати. Коли читаєш про те, що робили поважні науковці заради “науки” кілька десятків років тому, мимоволі замислюєшся, чи не почалися проблеми в нашому світі значно раніше. Цим тягарем хочеться поділитися.
Проєкт «Аверсія»
У Південно-Африканській Республіці, в епоху апартеїду (70-80-ті роки), доктор Обрі Левін застосовував жорстокий метод “лікування” гомосексуальності. Призовників-геїв утримували у військовому шпиталі, примушували дивитися на фото оголених чоловіків і одночасно подавали електричний струм до втрати свідомості. Задокументовані випадки, коли лесбійкам завдавали такого сильного розряду, що з них злітало взуття. Якщо електрошокова терапія не допомагала, солдатів піддавали хімічній кастрації або примусовій операції зі зміни статі. Цей медичний садизм тривав 18 років на законних підставах.
«Маленький Альберт»
У 1920 році біхевіорист Джон Вотсон намагався штучно викликати фобію у 11-місячного хлопчика. Дитині давали білого щура, з яким вона гралася. Одночасно дорослий чоловік стукав молотком по сталевій трубі позаду малюка. Це повторювалося щоразу, коли дитина тягнулася до тварини. В результаті хлопчик почав істерично плакати не тільки при появі щурів, а й кроликів, хутряних виробів та маски Санта-Клауса. Ці страхи у дитини так і не були усунені. Пізніше з’ясувалося, що хлопчик, ймовірно, страждав на важку хворобу від народження і помер у шість років.
Операція Midnight Climax
Це була офіційна програма американської розвідки, започаткована у 1955 році. Джордж Вайт із Бюро з наркотиків облаштував у Сан-Франциско кімнату з двостороннім дзеркалом. Секс-працівниці заманювали туди клієнтів, яким без відома підсипали ЛСД. Вайт спостерігав за процесом із прихованої кімнати, вважаючи, що найкращий час для отримання державних таємниць — одразу після статевого акту під впливом наркотику.
Проєкт MK-Ultra
У 1950-х роках, побоюючись “промивання мізків” з боку ворогів, американські спецслужби почали експерименти з психотропними речовинами та методами контролю над свідомістю на власних громадянах. Проводилися експерименти з використанням електрошоку, гіпнозу та великих доз ЛСД на ув’язнених, солдатах та людях з ментальними розладами. Деякі учасники, як-от мафіозі Вайті Балджер, згадували участь у програмі як кошмар, сповнений галюцинацій і параної. Військовий учений Френк Олсон загинув, випавши з вікна готелю після того, як йому без попередження дали напій з ЛСД. Документи, пов’язані з проєктом, були знищені у 1973 році.
Справа Кітті Дженовезе
У 1964 році вбивство молодої жінки Кітті Дженовезе на вулицях Нью-Йорка набуло широкого розголосу. Газета The New York Times повідомила, що 38 свідків бачили напад із вікон, але ніхто не звернувся до поліції. Цей випадок призвів до появи концепції “ефекту свідка”, згідно з якою чим більше людей присутні, тим менша ймовірність, що хтось надасть допомогу. Пізніше з’ясувалося, що кількість свідків була перебільшена, а деякі з них дійсно телефонували до поліції. Однак термін “ефект свідка” закріпився в психології.
Набута безпорадність Селігмана
У 1967 році Мартін Селігман провів експеримент, щоб довести зв’язок між відсутністю контролю над життям та депресією. Собак били струмом; одні могли зупинити біль, натиснувши на важіль, інші — ні. Коли всіх собак помістили у вольєр, з якого можна було легко вибратися, собаки, які раніше не могли уникнути болю, не намагалися врятуватися. Вони змирилися і скиглили. Цей експеримент продемонстрував концепцію набутої безпорадності.
«Яма відчаю» Гаррі Гарлоу
Гаррі Гаррісон відбирав новонароджених макак у матерів і підсовував їм манекени: один із дроту, але з молоком, інший — з м’якої тканини, але без їжі. Мавпенята віддавали перевагу м’якому манекену, підтверджуючи важливість тактильного контакту. Потім Гаррі ізолював цих мавпенят в пристрої, який він назвав “Яма відчаю”, спричиняючи їм глибокі психологічні травми. Експерименти проводилися з метою дослідження “природи любові”.
«Жахливий експеримент»
У 1939 році Венделл Джонсон намагався з’ясувати, чи можна викликати заїкання у здорових дітей шляхом постійної критики. 22 сиріт розділили на дві групи: одній казали, що їхнє мовлення ідеальне, а іншу систематично критикували, стверджуючи, що вони заїкаються. Діти не почали заїкатися в клінічному сенсі, але замкнулися, перестали говорити, а їхня успішність різко впала. У 2007 році шістьох учасників експерименту (або їхніх спадкоємців) присудили 925 000 доларів компенсації від штату.
Експеримент Мілгрема
Стенлі Мілгрем хотів зрозуміти, чому люди готові виконувати накази, навіть якщо вони суперечать їхнім моральним принципам. Учасників просили бити струмом “учня” (актора) за кожну неправильну відповідь. Напруга поступово зростала до 450 вольт. “Учень” демонстрував ознаки страждань і просив зупинитися, але експериментатор наполягав на продовженні. 100% учасників досягли позначки 300 вольт, а 65% — максимальної безпечної напруги 450 вольт, незважаючи на моральні муки. Експеримент показав, що люди готові делегувати відповідальність іншим.
Сучасна наукова етика сформувалася саме як реакція на ці жорстокі експерименти.