Мел Брукс. Кадр з документального фільму «Автомат» (2021) © кадр з фільму
Петро Катеринич
У зимовий період 1945 року на берегах однієї німецької річки розгорнулася сцена, гідна абсурдистського кіно. З ворожого табору через гучномовці невпинно транслювалася нацистська пропаганда. З американського ж боку 18-річний єврейський юнак, чиїм щоденним завданням було розмінування під вогнем противника, брав рупор і перекрикував ворожі трансляції репертуаром естрадного виконавця Ела Джолсона.
Цього сапера звали Мелвін Камінський. Вже тоді, посеред окопів, він відчув істину, яка згодом стане основою його режисерського підходу: будь-який диктаторський режим тримається на надмірній серйозності. Побороти тирана логікою чи пафосом неможливо — його слід виставити на глум.
До столітнього ювілею видатного режисера ZN.UA розповідає про життєвий шлях Мела Брукса.
Барабан, що не вмістив прізвища
Американську комедію ХХ століття сформували діти іммігрантів. Мелвін Джеймс Камінський народився 28 червня 1926 року в Брукліні. Його батько Макс прибув до США з Гданська, а мати, Кітті Брукман, була єврейкою-емігранткою родом з Києва: її сім’я емігрувала за океан, рятуючись від бідності, ще наприкінці XIX століття, не маючи жодних статків.
Коли Мелвіну виповнилося лише два роки, батько раптово помер від хвороби нирок. Кітті залишилася сама з чотирма синами напередодні Великої депресії й працювала на кількох роботах без відпочинку.
Мелвін зростав кволим і невисоким, швидко усвідомивши просте правило: на суворих вулицях Брукліна важко вижити без міцних кулаків, але влучний жарт працює ще ефективніше. Сміх став його способом захисту від старших хуліганів і засобом хоч трохи розрадити вічно втомлену матір.
У юності хлопець захопився музикою і підробляв барабанщиком у клубах курортного району Катскіллс, куди приїжджала відпочивати єврейська громада. Там виникла проблема з ім’ям: у тих же клубах виступав досить відомий джазовий трубач Макс Камінський, і аби їх не плутали на афішах, юнакові знадобився псевдонім.
Мелвін хотів вшанувати матір і вирішив написати на бас-барабані її дошлюбне прізвище — Брукман. Однак літери не вмістилися на шкірі інструменту, і музикант просто відкинув останню частину слова. Так з’явився лаконічний «Брукс».
Мел Брукс Getty Images
Сапер із рупором
1944 року 18-річного Брукса призвали до армії. Спочатку, після високих результатів тесту, його направили на інженерну підготовку — навчали електротехніки, верхової їзди та навіть фехтування. Згодом його перекинули до Європи у складі 1104-го інженерного бойового батальйону 78-ї піхотної дивізії.
Брукс займався знешкодженням німецьких мін, перевіркою замінованих мостів та розчищенням шляхів для піхоти, брав участь у Битві за виступ (Арденнська операція), а після неї його батальйон займався наведенням переправ через річки Рер (Рур) та Рейн.
Саме на фронті стався випадок із рупором. Гумор, як згадував Брукс, часто залишався єдиним засобом зберегти здоровий глузд в епіцентрі катастрофи. До речі, фірмова інтонація режисера також бере свій початок у їдишомовній культурі бруклінських емігрантів.
Після війни Брукс повернувся до Нью-Йорка, де телебачення тільки зароджувалося. Він влаштувався писати сценарії для шоу Сіда Сезара — і потрапив до найлегендарнішої сценарної кімнати в історії американського телебачення.
Мел Брукс та Леслі Енн Воррен у фільмі «Життя — лайно» (1991) кадр з фільму
Поруч із Бруксом працювали Карл Райнер, Ніл Саймон, Ларрі Ґелбарт та молодий Вуді Аллен. Саме з Райнером Брукс згодом створив культовий номер «2000-річний чоловік», а їхня дружба тривала до самої смерті Райнера у 2020 році: двоє овдовілих друзів щовечора разом переглядали кіно.
Скандал із «Весною для Гітлера»
1967 року Брукс презентував свій перший значний фільм — «Продюсери». Двоє бродвейських аферистів прагнуть розбагатіти на гарантованому провалі, ставлячи найгірший мюзикл у світі — «Весна для Гітлера».
Суспільство було шоковане. Комедія про нацистів — лише через двадцять років після війни? Великі студії відмовлялися фінансувати проєкт, дистриб’ютори побоювалися брати стрічку в кінотеатри.
Проте саме за цей зухвалий сценарій Брукс отримав «Оскар». Спочатку «Продюсери» зазнали невдачі в прокаті й спричинили розбіжності серед критиків. Фільм підняв на ноги британський актор Пітер Селлерс, який був у захваті та замовив за власний кошт рекламу.
Брукс пояснював: диктатора не подолати логікою, аргументами чи трагічними промовами — тирани живляться страхом і власною монументальністю. Але варто виставити їх на посміховисько — і їхня велич миттєво зникає. Це був висновок сапера, який пережив війну та бачив її наслідки.
Цей принцип Брукс перетворив на свій метод. 1974 року вийшли одразу два відомі фільми: «Блискучі сідла», де режисер висміяв расизм у форматі вестерну (з фінальним нацистським жартом Ja, ja), і чорно-білий «Молодий Франкенштейн» — пародія на старі фільми жахів.
Дом ДеЛуїс, Марті Фелдман, Мел Брукс у фільмі «Німе кіно» (1976)кадр з фільму
Далі були майже німий фільм «Німе кіно» (1976), пародія на Гічкока «Страх висоти» (1977), «Історія світу, частина І» (1981), «Бути чи не бути» (1983), де Брукс сам зіграв польського актора під час нацистської окупації, «Космічні яйця» (1987) — пародія на «Зоряні війни», «Робін Гуд: Чоловіки в трико» (1993), «Дракула: мертвий і задоволений цим» (1995). Режисер зухвало руйнував «четверту стіну» й доводив кінематографічні штампи до гомеричного абсурду.
Мел Брукс та Бернадетт Пітерс у фільмі «Німе кіно» (1976) кадр з фільму
Брукс рідко залишався поза кадром — він також був своїм найулюбленішим актором і нерідко втілював кілька ролей в одній стрічці. У «Блискучих сідлах» він одночасно зіграв недолугого губернатора та вождя племені, який розмовляв їдишем. У «Космічних яйцях» він був і президентом Скрубом, і крихітним мудрецем Йогуртом — пародією на майстра Йоду.
Леслі Нільсен і Мел Брукс у фільмі «Дракула мертвий і задоволений цим» (1995)кадр з фільму
А в «Історії світу, частині І» він постав одразу в кількох образах: Мойсея, римського коміка, інквізитора Торквемади та Людовіка XVI, чия репліка «Добре бути королем!» стала крилатою. Додайте сюди головні ролі в «Німому кіно», «Страху висоти» та «Бути чи не бути» — і стане зрозуміло, чому Брукс дивиться на глядача майже з кожного другого кадру власних фільмів.
Мел Брукс у фільмі «Страх висоти» (1977) кадр з фільму
1980 року Брукс заснував компанію Brooksfilms і зайнявся продюсуванням драматичних фільмів. Він був виконавчим продюсером «Людини-слона» Девіда Лінча (1980) — але зняв своє ім’я з титрів, аби глядачі не очікували чергової пародії. Під тим же дахом вийшли «Муха» Девіда Кроненберга (1986) і «Черінґ Кросс Роуд, 84» (1987) з дружиною Брукса в головній ролі.
Марті Фелдман, Мел Брукс, Дом ДеЛуїс у фільмі «Німе кіно» (1976) кадр з фільму
Клуб обраних і любов на все життя
Сьогодні Брукс належить до елітного клубу EGOT — тих, хто отримав усі чотири головні нагороди американської індустрії розваг: «Еммі», «Греммі», «Оскар» і «Тоні».
Останню він здобув у 2001 році, перетворивши свій скандальний фільм «Продюсери» на бродвейський мюзикл. Ця робота отримала рекордні 12 статуеток «Тоні» — досі неперевершений результат для однієї вистави.
Це довело головне: жарти Брукса не мають терміну давності. За епізодичну роль ексцентричного дядька в ситкомі «Божевільні від тебе» він здобув три «Еммі» поспіль (1997, 1998, 1999).
Кадр із комедійного серіалу «Божевільні від тебе» (1992-2019). Зліва направо Мел Брукс, Пол Рейзер, Джон Панкоу кадр з фільму
Проте головним досягненням у житті Мел завжди вважав свою сім’ю. Понад сорок років він прожив у шлюбі з видатною драматичною актрисою Енн Бенкрофт — за його словами, найсуворішим критиком і найкращим другом.
Навіть після смерті Енн у 2005 році Брукс не впав у відчай: він займався продюсуванням, озвучував мультфільми, писав бестселери. У 95 років він видав автобіографію All About Me!, а в 96 повернувся на екран із серіалом «Історія світу, частина ІІ» — продовженням свого фільму, знятого майже 40 років тому.
Перетинаючи столітній рубіж, Брукс зберігає гострий розум. Його особистий рецепт довголіття: ніколи не сприймати труднощі надто серйозно. Адже саме сміх, довів Брукс усьому світу, робить людину по-справжньому вільною.