17 серпня у Києві, в Музеї в темряві «Третя після опівночі», розпочала роботу виставка «Справжній степ» — документальна інклюзивна аудіальна історія, яка розповідає про українські степи через звуки природи та голоси науковців.
Проєкт «Справжній степ» підготували Біосферний заповідник «Асканія-Нова», ГО «Еко-Галич» та ГС «Український міжнародний інститут сліпих» за підтримки Українського культурного фонду та Британської Ради в межах конкурсної програми «Стійкість суспільства через культуру» з бажанням розповісти українцям про їхній рідний степ, більша частина якого знищена або нині перебуває під російською окупацією.
«Справжній степ» створено як інклюзивний досвід: виставка однаково доступна для зрячих і незрячих відвідувачів. Над її створенням працювали незрячі експерти, а супровід відвідувачів забезпечують незрячі гіди.
Україна — прекрасна й різноманітна держава з неповторними рельєфами, горами, лісами та морями. Але вже маємо ціле покоління українців, зокрема підлітків, які через війну та окупацію не бачать Азовського моря. А разом із ним — і справжнього українського степу.
Чому саме «справжнього»? Це не просто художній епітет, а наукове визначення одного з типів степу. У науковій класифікації розрізняють, зокрема, лучні, пустельні та справжні степи. Окупований нині Біосферний заповідник «Асканія-Нова» належить саме до справжнього степу.
Тут панують посухостійкі дернинні злаки — типчак і ковила. Наприкінці весни периста ковила утворює у степу сріблясте «море»: її колоски колишуться й біжать під вітром, наче хвилі, виблискуючи на сонці. Саме таким степ постає на картинах Сергія Васильківського й Архипа Куїнджі. Але побачити його сьогодні можуть далеко не всі.
Цікавий формат виставка, — вона проходить у цілковитій темряві, і знайомить відвідувачів зі степом через звуки, запахи, дотики — до тіла та душі. Повна темрява без звичних візуальних експонатів, де простір сприймається через слух, аромат трав та уяву.
“Ідея про такий формат виставки з’явилася тоді, коли до компанії науковців доєднався незрячий колега. І ми подумали, що так, як справжній степ перебуває під окупацією, його однаково неможливо побачити всім людям. Але можна почути і уявити,” — розповідає про виставку Ніна Диренко, співробітниця Асканія-нова та співавторка проєкту. У повній темряві звук стає головним способом пізнання. Без візуального ряду ми уважніше помічаємо шелест трав, подих вітру, голоси птахів і стоголосся комах. Такий формат створює спільний досвід для зрячих і незрячих відвідувачів.
Невеличкою групою до п’яти осіб заходимо в темну кімнату — і відразу потрапляємо в простір, окутаний свіжими пахощами — суміші різноманітних квітів та трав, і під ногами буквально відчуваємо м’який килим «степу». Гід допомагає зорієнтуватися в просторі та присісти на запропоновані місця. І починається справжня магія — зі звуків, ароматів, підкріплена уявою та аудіокоментарями науковців, які оповідають про звуки та характер живого українського степу: спів жайворонків, курликання журавлів, свист бабаків, дзижчання коників і цвіркунів, які змінюються від ранку до заходу сонця та впродовж ночі. Закінчується аудіовистава народною піснею про журавлів — символічно. Про тугу та повернення додому.
Особисті враження від виставки — багатовимірні: пізнавально, чуттєво, інформативно і водночас медитативно.
Для тих, хто сумнівається, чи зможе витримати суцільну темряву, є можливість залишити зал раніше, попередивши про це гіда. Але атмосфера настільки розслаблююча й природна, що, навпаки, 20 хвилин вистави минають досить швидко.
Наукові коментарі, підготовлені дослідниками степових екосистем, пізнавальні й однаково цікаві і дітям, і дорослим. Частина тварин, голоси яких звучать у виставі, занесена до Червоної книги України через знищення їхнього природного середовища існування.
Наукові коментарі підготували Віктор Шаповал, Віктор Гавриленко, Руслан Мішустін, Володимир Бучко, Олексій Василюк, Альона Прилуцька, Наталя Корінець та Іван Мойсієнко.
Так як зробити записи з Біосферного заповідника “Асканія-Нова” сьогодні немає можливості, то архівні записи, зроблені ще до окупації, доповнили сучасними записами звуків з Одещини та Івано-Франківщини.
“Їх записували впродовж червня – липня цього року. Основні записи проводилися в Тарутинському степу на Одещині — на території майбутнього степового національного природного парку “Буджацькі степи”, — розповідає ботанік, кандидат біологічних наук, автор і куратор проєкту “Справжній степ”, президент ГС “Український міжнародний інститут сліпих” Юрій Войтюк. І зазначає, що одне з завдань проєкту — показати, як виглядає справжній степ абсолютно всім категоріям людей — від школярів до військових, які втратили зір на війні, і яким потрібно повернути відчуття життя. Варто зазначити, що уже в перший день виставки організатори приймали незрячих ветеранів.
Це, мабуть, одна з найважливіших особливостей проєкту. Виставка не лише розповідає про природу, яку Україна втратила або тимчасово не може побачити. Вона дає можливість по-новому відчути її тим, хто з різних причин не може сприймати світ зором.
Найближчим часом планується створення Національного природного парку «Буджацькі степи» для збереження та примноження унікальної флори й фауни. Очікується підписання відповідного Указу Президента України.
Після завершення київського показу виставку планують представити у Херсоні, Миколаєві, Галичі, Бурштині, Івано-Франківську та Львові.
У Києві «Справжній степ» можна відвідати до 6 вересня у Музеї в темряві «Третя після опівночі» за адресою: вул. О. Гончара, 45В. Відвідування безкоштовне за попереднім записом на сайті музею.
Після завершення показів аудіорозповідь стане доступною онлайн для вільного прослуховування на сайті заповідника “Асканія-Нова”
Приходьте на виставку. Справжній степ сьогодні для багатьох українців став не просто місцем на карті. Це частина дому, яку ми втратили, до якої прагнемо повернутися і яку маємо зберегти для тих, хто ще не встиг її побачити.
