Сільвана Армані понад чотири десятиліття працювала пліч-о-пліч зі своїм родичем – Джорджо Армані. Її стезя в Будинку була незвичайною і майже парадоксальною: спочатку вона була моделлю, ненадовго зупинилася за стійкою реєстрації, а згодом офіційно увійшла до компанії, довгі роки працюючи над лінією Emporio Armani. Коли два десятиліття тому маестро започаткував Armani Privé, саме їй він вручив роль своєї найближчої помічниці. Після смерті Джорджо Армані у вересні Сільвана вперше проявила себе, презентувавши особисте бачення як креативна керівниця кутюрного Дому. У сезоні, наповненому яскравими дебютами дизайнерів-чоловіків, вона виявилася єдиною жінкою, яка сьогодні очолює кутюрний бренд.
Реклама.
Її дебютна колекція, створена спільно з командою дизайнерів, постала витонченою та жіночною – легкою за настроєм, плавною за лініями, зваженою та впевненою. Аксесуари зведено до мінімуму, капелюхи – цілком відсутні, попри добре відому любов Джорджо Армані до них. Маскулінний тейлоринг у її трактуванні не суперечить жіночності, а пом’якшується. Колекцію відкривали невимушені костюми з широкими блейзерами, прозорі сорочки з органзи з краватками та просторі штани зі складками. Загальний ефект – чистий, зібраний та ретельно відредагований: декоративність зведена виключно до вишивки.
Кутюр Сільвани Армані схиляється до буденності – не як до шоу, а як до простору життя. “Від жінки – для жінок”, – висловлює вона. У колекції менше суконь і більше повсякденного одягу, а колірна гама звучить спокійно та вишукано: відтінки нефриту, обрані через символіку гармонії та добробуту, проявляються в бірюзово-зелених тонах і найніжніших пудрово-рожевих півтонах. Якщо маскулінність і виникає, то навмисне – як відсилання до самого Джорджо Армані, чия творчість в останні роки ставала все більш жіночною. Важливим жестом стала і чітка кількість: 60 образів замість традиційної сотні – ясність замість надмірності.
Сукні сяяли шарами мікрокристалів, створюючи майже невагому, світлову прозорість. В інших образах структурні корсети неначе пливли над довгими спідницями з еліптичних панелей, а джемпери з паєтками носили з легкою недбалістю поверх штанів палацо. Один із найяскравіших виходів – облягаюча сукня-колона, повністю оздоблена напівпрозорими кристалами, доповнена чорним атласним пальто з бірюзовою підкладкою. Гламур без надмірностей – стриманий і безсумнівно ефектний.
Фіналом став зворушливий омаж маестро: весільна сукня, створена самим Джорджо Армані. Біла модель з довгими рукавами, приталеним верхом і розкльошеною спідницею, вишита колами з паєток, була задумана для його останнього кутюрного показу, але так і не була продемонстрована. Саме тепер Сільвана вирішила, що її час настав.
