8 та 9 серпня в Києві вдруге відбувся етно-електронний фестиваль "Вирій", візуальна складова якого набула особливої ваги. Після минулорічного дебюту гості ще завзятіше готували власні образи. Українська модель Ірина Кравченко, яка співпрацює з Prada, Valentino та іншими світовими брендами, також відповідально підійшла до створення вбрання та показала процес його підготовки.
Ірина Кравченко
«У мене вдома давно була в’язана сукня OYSHO, з якої я почала формувати образ для "Вирію". Потім у ZARA знайшла масивні золоті сережки, які, на мою думку, мали гарний контраст із текстурою основного вбрання. Додатково придбала золотий металевий ланцюжок, і тоді стало зрозуміло, що золото стане основою мого фестивального образу. Наступним кроком був пошук взуття — я знайшла золоті босоніжки на OLX. Коли вони приїхали, мені не сподобалися надто довгі носи, тож довелося звернутися до майстерні, щоб їх вкоротити. Після цього постало питання оформлення голови. Спочатку хотіла самостійно сплести віночок, але не встигала, тому замовила його у майстрині, яка зробила все бездоганно», — розповідає Ірина.
«Проте це був лише початок. Я хотіла продовжити золоту тему, тому вирішила додати до сукні плетений золотий жилет. За кілька тижнів до цього я придбала курси макраме і вже встигла сплести одну річ. Надіслала своє фото образу до ChatGPT із запитанням, як краще доповнити його жилеткою. Проте сам жилет давався нелегко через специфіку матеріалу — золоті шнури», — ділиться модель.
«Водночас відчуття, що чогось бракує, не полишало. В голові весь час лунала фраза організаторів "Вирію": "Вітер у крилах і розкутість". Так з’явилася накидка. Її я також виготовила власноруч, бо чекати на готову було довго. Придбала в магазині відріз синтетичного шифону розміром 4 метри на 1,45 м. Це недорога та практична тканина, яка майже не мнеться, з нею легко експериментувати. Шити я не вмію, тому вирішила вирізати основу у формі крил. Проте швидко помітила, що тканина сиплеться і потребує обпалювання».
«Цей процес зайняв у мене приблизно дві години, але результатом я залишилася задоволена. Фінальним штрихом став легкий золотий розпис спеціальною фарбою для текстилю. Зізнаюся, на той момент я вже настільки втомилася, що використовувала її точково».
«На другий день я переробила вже наявний образ — для початку перевернула накидку наперед, а частину, яка тепер опинилася позаду, закріпила кількома стібками. Так утворився шлейф. Із залишків тканини я також виготовила спідницю».
«Потім згадала про чорну шубу, яку за десять років одягала лише раз, і додала її. Першого дня я дуже змерзла, тому це рішення здавалося мені доречним. Але температура була +30, і шуба стала лише декоративним, хоч і вельми ефектним, елементом. Результатом я задоволена».