Коли ми вирішуємо спізнитися, найчастіше нами керує страх втратити щось важливе. Наприклад, недопиту каву, неідеальні стрілки на очах чи кілька хвилин сну. Ми добре усвідомлюємо, що саме можемо втратити, і намагаємося уникнути цієї втрати, відтягуючи момент виходу.
Однак, запізнюючись на роботу, зустріч чи побачення, ми ризикуємо не лише власним часом, а й чужим. Масштаб втрати для іншої сторони часто залишається невідомим, що призводить до хибного враження, ніби вона незначна. Нам здається, що 10 хвилин запізнення не призведуть до катастрофи.
Проте, світ взаємопов’язаний, і наше запізнення може запустити ланцюжок руйнівних наслідків. Якщо ви запізнилися на нараду на 15 хвилин, троє присутніх колег також втратили по 15 хвилин свого часу. Це може призвести до зсуву їхніх планів, підведення інших знайомих та подальших коригувань у багатьох людей, подібно до снігової кулі, що скочується з гори.
Звісно, існують ситуації, коли запізнення не має серйозних наслідків. Вам можуть щиро посміхнутися, сказати, що ніхто нікуди не поспішав, і запропонувати кави. Таке часто трапляється в компаніях, де панує доброзичлива атмосфера.
Незважаючи на це, приймаючи рішення про запізнення, ми ніколи не можемо передбачити всіх можливих наслідків.