34-річна Марія Придьма — власниця школи Litosvita, яка плекає культуру слова в Україні. Щороку понад чотири тисячі її випускників доєднуються до спільноти тих, хто пише, редагує, перекладає та видає українські книги. Про лідерство, любов до мистецтва та важливість віри в себе та власну команду Марія розповідає в інтерв’ю для Vogue Ukraine Leaders.
Вовняний блейзер, The Frankie Shop (tsum.ua); брошка, сережки, жовте золото, усе – власність героїні.
Якщо ви зайдете в книгарню “Сенс” на Хрещатику, то на стенді “Топ продажів” точно знайдете книги випускників Litosvita — школи творчого та професійного письма, через яку за 13 років існування пройшло понад 32 тисячі людей. Справжній гіт Litosvita — Річна програма письменницької майстерності, де викладають Сергій Жадан, Ростислав Семків, Віра Агеєва — свого часу закінчили Роман Голубовський, чия дебютна збірка “З нами житиме еласмотерій” вийшла вже двома виданнями, журналістка Олена Пшенична, чий дебютний роман “Там, де заходить сонце” торік був інсценізований на сцені Театру Франка, та Катерина Самойленко, авторка фентезі “Двоповня”, наклад якого перевищив 20 тисяч екземплярів.
Випускниками школи Марія Придьма, власниця та СЕО Litosvita, пишається, і говорить про них із любов’ю: “Для мене немає нічого кращого, ніж коли береш з полиці книгу, а там — присвята Litosvita”. 34-річна Марія — жива, швидка, рішуча засмагла брюнетка з відкритою посмішкою та блискучим гумором — одна з найвпливовіших людей в українському літературно-освітньому середовищі. Разом із командою ось уже 13 років вона допомагає людям різних професій розвивати творчі навички, готує тих, хто пише, редагує, перекладає та видає книги. Адже вірить: що більше якісних українських текстів буде всюди — від соцмереж до медіа, то сильнішими будуть культура, економіка й наука.
Дві бавовняні сорочки, усе – L’eskizzo; годинник, власність стилістки.
Шлях Марії — гарний приклад того, як власну пристрасть до літератури й освіти можна трансформувати в успішний бізнес. 32 000 випускників, 400 курсів, 250 зіркових лекторів, серед яких Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Віра Агеєва, Макс Кідрук, Богдана Романцова та інші; понад 150 книжок, які видали випускники: такий вигляд має статистика Litosvita, яка народилася зі студентської ініціативи. У 18 років Марія, яка навчалася на факультеті видавничої справи та редагування Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, разом із Дмитром Стретовичем починали з літературного клубу, у 2010 році вони провели першу Літературну школу в Карпатах, а за три роки, коли Марії був 21, заснували школу Litosvita. У 2023 році Марія викупила частку співзасновника й стала єдиною власницею та CEO школи.
“Нам було 18, ми були сміливими та ризикували, — сміється вона, згадуючи початок своєї кар’єри. — Ми почали формувати креативну спільноту навколо літератури. Перші книжкові клуби, зустрічі з письменниками — Максом Кідруком, Любком Дерешем. Це було щось нове”. Ми сидимо у кав’ярні на Подолі біля кінотеатру “Жовтень” — за три хвилини звідти, в історичній будівлі на Межигірській, 21 знаходиться затишний офіс Litosvita. Ця подільська будівля — такий собі літературний осередок міста: на першому поверсі команда Litosvita сусідить із редакцією легендарного видавництва “Смолоскип”, заснованого 1967 року. На фасаді — бронзова мініскульптура олівця, присвячена всім, хто працює зі словом і формує українську культуру: письменникам, журналістам, сценаристам, видавцям. Торік Litosvita інспірувала її появу й реалізувала разом із проєктом “Шукай!” Юлії Бевзенко.
Дві бавовняні сорочки, усе – L’eskizzo; вовняні штани, The Frankie Shop (tsum.ua); шкіряний ремінь, власніть стилістки.
Litosvita народилася з любові та сміливості — як один курс для тих, хто хоче писати. Сьогодні це повноцінний освітній бізнес, що покриває усі запити в сфері книжкових професій. Цьогоріч тут пройшли навчання 4000 учасників: центром школи залишається все, що пов’язане зі сферою книжкового бізнесу — від письма та редагування до перекладу та маркетингу. Проте якщо ви не плануєте працювати у сфері книговидання, але цікавитеся текстами, точно знайдете тут щось корисне для себе: в Litosvita 30 програм, від сценаристики та журналістики до копірайтингу та літературного репортажу, а ще — курси про нон-фікшен, жіночу прозу, авторський курс Віри Агеєвої про київські тексти XX століття, авторський курс Богдани Романцової про 5 романів, які читатимуть через 100 років, і багато іншого.
“Для мене немає нічого кращого, ніж коли береш з полиці книгу, а там — присвята Litosvita”
“Мені треба, щоб люди приходили не лише навчатись — важливіше, щоб вони знайшли середовище, однодумців, можливості”, — каже Марія. На моє філософське запитання “а чи можна навчити писати?” відповідає впевнено: хочеться, щоб творчу працю перестали романтизувати як випадкове натхнення. “Хороші тексти, виставки, вистави, фестивалі народжуються там, де є система, дисципліна, освіта та постійний розвиток. Погодься, культура потребує професіоналів не менше, ніж будь-яка інша сфера”.
Дійсно, в літературній тусовці знають, що саме завдяки Litosvita, а також інтуїції Марії Придьми, яка часто відіграє роль неформальної літературної агентки або продюсерки, на ринку з’явилося кілька нових сильних авторів — це вже згадані Роман Голубовський та Олена Пшенична, Анна Безпала, Ганна Городецька, Катерина Самойленко. “Ми існуємо не для того, щоб видавати сертифікати письменника, — каже Марія. — Наша місія — пошук талановитих людей, щоб допомагати їм розкритися”.
Придьма впевнена: Litosvita формує правильне відчуття, як народжується автор. “Навряд чи можна закінчити курс та стати Софією Андрухович, але не всі можуть бути Софією Андрухович. Litosvita — історія про поштовх, про можливість бути почутим, побаченим. Зрозуміти, що ти не один. Я знаю, що навколо багато людей, які хочуть писати. І вони приходять на книжковий клуб за романом “Кассандра курить папіроси” дебютантки Анни Безпалої, слухають її історію і розуміють: вони теж так можуть”.
Сама Марія Придьма — справжня рольова модель для тих, хто бачить своє майбутнє в сфері культури та креативного бізнесу: власниця компанії, яку очолила в 30 років посеред повномасштабної війни та взяла на себе роль лідера й рушія, мати двох маленьких дітей, студентка. Просто зараз вона навчається в Києво-Могилянській бізнес-школі на програмі MBA. Вона розрахована на два роки, і Маша вже готує дипломну роботу — проєкт літературної агенції, яку мріє реалізувати, щоб допомогти авторам-початківцям довести книгу до випуску — від ідеї до пітчинга у видавця.
Вовняний блейзер, L’eskizzo; вовняні штани, бавовняна сорочка, усе – The Frankie Shop (tsum.ua); шкіряний ремінь, Saint Laurent (kameron.ua); підвісок, позолочена латунь, Missoma (kameron.ua).
Як виростити в собі лідера? Марія зі сміхом каже, що завжди мали такі замашки, а в університеті була студентським мером Київської області, проте для неї це щоденна робота над собою. “Мені доводилось нарощувати власний авторитет із нарощенням бізнесу. Коли я стала СЕО у 30 років, відчувала, що мене не завжди сприймають серйозно. Я ніби сама собі мусила довести, що Litosvita — це важливо”.
Мені хочеться, аби творчу працю перестали романтизувати як випадкове натхнення.
“Коли три роки тому я взяла на себе управління бізнесом, мені було потрібно піднятися на кілька щаблів вище, побачити ситуацію комплексно, визнати прогалини. Взагалі навчитись вести бізнес, бо мене ніколи не вчили doing business. Я дуже мало про це знала, коли ми починали справу — це наші реалії, ми просто робили те, що могли”. А ще лідерство — про характер: “Я не люблю програвати, я люблю змагатись, а найкраще змагання — із самою собою”, — каже Придьма, яка торік перепливла Босфор та пробігла напівмарафон, займається кінним спортом та стрільбою. О 8:00 вона завозить сина до школи, доньку — в дитячий садок у Броварах, де живе, а далі мчить до офісу на Подолі — здається, в її добі точно більше ніж 24 години. “Для мене лідерство — не про власну публічність, — каже Маша. — Радше про відповідальність будувати середовище, в якому сотні людей можуть реалізувати свій потенціал”.
Торік Придьма разом із командою заснувала новий освітній проєкт Сultosvita — для тих, хто прагне досліджувати українську культуру. Тут можна прослухати лекції про театр, балет, кіно, музику, оперу. Народилася Сultosvita з Машиної пристрасті. “Я люблю мистецтво, але мені самій бракувало інформації про історію, про імена. Те, що було на ринку, мені не підійшло — і ми створили це самі”. Маша, яка виросла на Київщині та все літо проводила на дачі у Ржищеві на березі Дніпра, називає себе фанаткою української спадщини. “В дитинстві я обожнювала копирсатися в бабусиній скрині, а вдома на стінах у нас завжди висіли роботи місцевих художників”. Сьогодні вона збирає українське мистецтво, називаючи це насамперед історією про збереження: в її колекції — роботи і класиків Алли Горської, Віктора Зарецького, Романа Сельського, Якова Гніздовського, і сучасних митців — Сергія Майдукова та Артема Прута.
Новий навчальний рік у Litosvita насичений: у жовтні стартує гіт школи, Річна програма письменницької майстерності та курс сценаристики, далі восени — програми з журналістики та редагування, курс “Психологія творчості” та “Продуктивний читач: як взяти від книжки більше”, а в Сultosvita можна буде послухати інтенсиви про сучасний український театр, балет та музичну індустрію часів Незалежності. Ми записуємо це інтерв’ю в дні, коли російські атаки на столицю та область не припиняються — і зокрема знищують склади з книгами. Видавництва втрачають величезні наклади, страждає загалом книговидавничий бізнес. Питаю Машу, що допомагає їй триматись та рухатись попри все?
“Наша відповідальність зараз — зберігати професійність і людей у сфері, не дозволяти собі поставити розвиток на паузу”, — каже вона. У команді Litosvita працює понад 14 людей, колектив майже на 100% жіночий, а своїх колег Маша називає діамантами. Війна й останні атаки дуже сильно вдарили по книжковому ринку, у чомусь відкинувши його на кілька років назад, але потреба в авторах, редакторах, перекладачах нікуди не зникла — навпаки, потрібні люди, які будуть документувати цей час, осмислювати його, працювати з текстами й робити українську літературу видимою в світі. “Тому для мене важливо, щоб люди продовжували навчатися, підвищувати свій професійний рівень і залишатися в індустрії, говорить Марія. — А особисто мені дуже допомагає спільнота. Ми багато говоримо про це останнім часом: у складні періоди особливо важливо мати поруч людей, які продовжують робити свою роботу, створювати книжки, навчати, підтримувати одне одного й рухатися далі. Заради них варто продовжувати”.