25 вересня в український прокат виходить фільм “Чуття і чуттєвість” – новий погляд на безсмертний шедевр Джейн Остін. Британська письменниця ніколи не написала власних мемуарів. Проте 1870-го її племінник Джеймс Едвард Остін-Лі видав книжку A Memoir of Jane Austen — розповідь про життя і творчість своєї знаменитої тітки, звідки можна дізнатись багато цікавого про історію створення роману.
Коли письменниця померла 1817 року у віці 41 року, два з її шести головних романів ще навіть не були опубліковані. На жаль, ми небагато знаємо про неї від самої Остін, оскільки вона не залишила мемуарів, але книга племінника допомагає зрозуміти багато. Згодом літературознавці не раз зауважували, що ця біографія надто “відретушована”: вона значною мірою ґрунтується на сповнених любові сімейних спогадах і відображає соціальні уявлення вікторіанської Англії. Водночас книжка залишається майже сучасним Остін портретом однієї з найвидатніших постатей західної літератури, а також дає цінний контекст до історії публікації її романів — зокрема “Чуття і чуттєвість”.
“Чуття і чуттєвість” — перший великий опублікований роман Остін, яка, як і багато інших відомих письменників, на публікацію своїх романів чекала десятиліттями й терпіла нескінченну редактуру та скорочення творів. Цей великий роман написано легко й іронічно: він присвячений історії двох сестер, розсудливій Елеонор і романтичній Маріанні. Дівчата дуже по-різному дивляться на світ — одна довіряє тільки розуму, друга вважає, що немає сенсу жити, якщо ти не довіряєш своїм почуттям, і саме цей контраст стає головним конфліктом роману.
Ось що Остін-Лі розповідав про перший опублікований роман своєї тітки.
“Чуття і чуттєвість” був першим опублікованим романом Остін — але не першим завершеним
Першість у цьому сенсі належала “Гордості і упередженню”. Остін почала працювати над романом “у жовтні 1796 року, ще до того, як їй виповнився двадцять один рік”, і завершила його приблизно за десять місяців — у серпні 1797-го. На той момент роман мав робочу назву First Impressions (“Перші враження”).
Втім, історію, яка згодом отримала назву “Чуття і чуттєвість”, Остін почала розробляти раніше. Як пише Остін-Лі: “”Розум і почуття” у нинішній формі почали писатися […] у листопаді 1797 року, але раніше під назвою “Елінор і Маріанна” було створено твір із подібним сюжетом і персонажами. І якщо, що цілком імовірно, значна частина цієї ранньої версії збереглася, то саме вона є найдавнішим зразком її письма, який побачив світ”.
Зрештою “Чуття і чуттєвість” вийшов друком 1811 року, а на початку 1813-го за ним послідувала “Гордість і упередження”.
За рукопис вона отримала зовсім небагато — і, за словами племінника, нібито не переймалася цим
Остін-Лі зазначає, що прибуток від чотирьох книжок, опублікованих за життя письменниці — “Чуття і чуттєвості”, “Гордості і упередження”, “Менсфілд-парку” та “Емми” — “на той час не сягнув і семисот фунтів”.
Водночас, за його словами, Остін не надто переймалася тим, скільки саме заробляють її книжки.
“Гроші, хоч і були приємним доповненням, не були необхідними для поміркованих витрат її тихого домашнього життя, — пише він. — Передусім їй була дарована життєрадісна й задоволена вдача та скромність; вона так невисоко оцінювала власні заслуги, що, отримавши 150 фунтів [сьогодні це приблизно 21 000 доларів] за продаж “Розуму і почуття”, вважала це надзвичайно щедрою винагородою за те, що не коштувало їй нічого”.
Втім, пізніші історики поставили цю версію під сумнів. У листах Остін до сестри Кассандри вони знайшли свідчення того, що письменниця насправді дуже уважно ставилася до грошей.
Усупереч поширеній думці, Маріанна й Елінор не надто нагадували Джейн та її старшу сестру
У Джейн Остін було шестеро братів — Джеймс, Джордж, Едвард, Генрі, Френсіс і Чарльз — та одна сестра, Кассандра, яка була приблизно на три роки старшою. Сестри були надзвичайно близькі.
За словами Остін-Лі, їхній зв’язок сформувався ще в дитинстві. Коли старшу Кассандру відправили до школи місіс Латурнель у Форбері, що в Редінгу, молодша Джейн поїхала разом із нею — не тому, що була достатньо дорослою, аби скористатися навчанням, а тому, що без сестри була б нещасною. Ця близькість збереглася і в дорослому віці.
Як і сестри Остін, Елінор і Маріанна Дешвуд різняться приблизно на три роки. А Кассандра, якщо вірити Остін-Лі, справді мала деякі риси Елінор: “Кассандра була більш стриманою та спокійною; вона завжди була розсудливою і вміла добре оцінювати ситуацію, але виявляла свої почуття менш відкрито й була менш життєрадісною, ніж Джейн”.
Проте племінник письменниці наполягав: проводити пряму паралель між Джейн і Кассандрою та сестрами Дешвуд не варто.
“Коли вийшов “Чуття і чуттєвість”, деякі люди, які трохи знали родину, припустили, що двох старших сестер Дешвуд авторка створила за образом своєї сестри та себе. Але це не могло бути так. Характер Кассандри справді міг уособлювати “розум” Елінор, однак у характері Джейн було мало спільного з “чутливістю” Маріанни. Молода жінка, яка ще до двадцяти років могла так чітко розпізнавати недоліки Маріанни Дешвуд, навряд чи сама була схильною до них”.
І принаймні в цьому Остін-Лі, схоже, має рацію.
Фільм “Чуття і чуттєвість” з Дейзі Едгар-Джонс в ролі Елінор можна побачити в кіно з 25 вересня