У серпні, коли літо у розпалі, пропонуємо сховатися від спеки у галереях та музеях. В Українському Домі представлена велика виставка, присвячена композитору Борису Лятошинському, а в галереї “Лавра” — вишукані гобелени за мотивами робіт Олександра Сухоліта.
“Олександр Сухоліт. Гобелени”
Галерея “Лавра”, серпень
Упродовж серпня в галереї “Лавра” можна оглянути виставку гобеленів, створених за мотивами живописних творів Олександра Сухоліта. Експресивні роботи одного з майстрів сучасного українського мистецтва були перенесені на килими майстрами легендарної Решетилівської фабрики. Традиція ткацтва в селі Решетилівка на Полтавщині сягає XIX століття.
Гобелени з вовни та шовку виконані в традиційній техніці ручного решетилівського ткацтва. Теплі природні кольори, філософські сюжети та майстерна техніка створюють медитативне враження. Виставка “Олександр Сухоліт. Гобелен” здається ідеальною для неспішного літнього споглядання.
“Гобелени, ще з часів Давньої Греції, вважалися розкішними, елітними витворами мистецтва, — розповідає кураторка Тетяна Миронова. — Свого часу Рафаель та Рубенс створювали сюжети спеціально для гобеленів. У 1950-х роках мільярдер Нельсон Рокфеллер замовив гобелен за мотивами картини “Герніка” самому Пікассо. Для Олександра Сухоліта цей проєкт став новою сторінкою. Працюючи з гобеленами, художник перекладає мову пензля зовсім іншою мовою нитяної вовняної фактури, і твір сприймається інакше”.
“Слід дотику”
Галерея Avangarden, до 8 вересня
“Слід дотику” — це виставка, що об’єднує українських художників і дизайнерів, чиї роботи балансують на межі між утилітарним предметом та мистецьким об’єктом. Меблі, кераміка, килими, скло та живопис створюють простір, де промислова естетика, ергономіка й матеріальна логіка речі виражені художньою мовою. Об’єкти, представлені на виставці, роблять слід руки видимим: пластика скла, фактура кераміки, вузол ручного ткацтва та природні нерівності стають художніми рішеннями. Поверхня зберігає відбиток дотику — свідчення часу, процесу та присутності людини.
Серед учасників — Оксана Левченя, Ірина Максимова, Софія Горбачевська (Sofika Ceramics), Андрій Саєнко, Андрій Опришко.
“Лятошинський. Відображення”
Український Дім, з 13 серпня до 20 вересня
Після експозицій, присвячених Аллі Горській та київським митцям-шістдесятникам, Марії Примаченко, мисткиням-бойчукісткам та іншим видатним іменам мистецтва ХХ століття, Український Дім представляє свою першу музичну виставку.
Виставковий проєкт “Лятошинський. Відображення” розкриває постать одного з найвизначніших українських композиторів і вперше масштабно представляє його в контексті української культури та історії. Експозиція поєднує архівні матеріали, рукописи, особисті речі митця, створюючи багатовимірну розповідь про нього та його час. Вперше будуть представлені предмети з приватного кабінету-музею Бориса Лятошинського. Особливу роль у проєкті відіграють сенсорні експозиційні рішення, зокрема дзеркальна інсталяція, звукові простори та аудіовізуальні твори — музику тут можна буде не лише почути, а й побачити.
“Київ–Венеція”
Центр сучасного мистецтва М17, до 30 вересня
Виставковий проєкт “Київ–Венеція” символічно прокладає міст між двома важливими водними артеріями Європи — Дніпром та Венеційською лагуною. Виставка звертається до теми мінорності (“In Minor Keys”) — теми цьогорічної бієнале у Венеції, та розглядає її як ідею надії, передчуття світанку. Спеціально для виставки команда розробила трансформаційний маршрут із зонами відпочинку, споглядання, звуку, слова та руху. “Наша мета — відволікти, залучити до мрійливості та зачарування, запрошуючи відвідувачів уповільнити темп і дозволити новому досвіду статися”, — розповідає кураторка Наталія Шпитківська.
Серед учасників проєкту — Неллі Ісупова, Анатолій Ганкевич, Тіберій Сільваші, Руслан Тремба та інші.
“Акт: Усі театральні вистави заборонені на двадцять років”
Кудрявка, 1 серпня
(@kudriavka.kyiv)
Вероніка Ємельянова — художниця, режисерка та перформерка, яка досліджує у своїх роботах теми бажання, архетипів та механізмів людської поведінки. Новий проєкт “Акт: Усі театральні вистави заборонені на двадцять років” у просторі Кудрявки досліджує, як трансформується бажання, коли його об’єкт стає недосяжним. У центрі експозиції — три відеоперформанси, доповнені предметними роботами та інсталяційними елементами.
Виставка Каріни Синиці
Оновлена галерея The Naked Room, серпень
Synytsia Karina. (@sinica_karina_a)
У серпні відбудеться офіційне перевідкриття однієї з наймодніших та найважливіших київських галерей The Naked Room на новій локації — вулиці Золотоворітській, 2а. За словами команди, це буде один із небагатьох повністю інклюзивних мистецьких просторів у Києві.
Галерея відкриється виставкою художниці родом із Сіверськодонецька Каріни Синиці, яка відома роботами в монументальних техніках, зокрема фресками та настінним розписом. Її твори зосереджені на темах війни, переміщення та взаємодії людини з простором, осмислюють її особистий досвід у ширшому соціальному та екологічному контексті, зазначають у галереї.
“Між подихами стін, двері відчиняються всередину”
Voloshyn Gallery, до 6 вересня
Виставка об’єднує вісьмох молодих художників, чиї роботи спільно досліджують досвід існування в умовах тривалої невизначеності. Працюючи з інсталяцією, живописом, керамікою та відео, Діана Дем’яненко, Ніка Шумейко, Марія Чаркіна, Артем Дейнека, Ніколь Давидова, Анна Вехник, Дарина Святун та Олег Савін звертаються до простору домівки як до теми і водночас як до концептуальної рамки.
Кімната у цій виставці — не нейтральний і не безпечний простір. Це місце, де звичні предмети позбавлені своєї функції, де буденні жести набувають нового тривожного змісту, а межа між прихистком і небезпекою стає невизначеною. Представлені роботи не намагаються подолати цей стан — вони в ньому існують, використовуючи іронію, матеріальне зміщення та формальну невизначеність як способи залишатися присутніми у досвіді, що не піддається простим визначенням.
“Відомий невідомий Бедзір”
Stedley art foundation, 15 серпня
Stedley Art Foundation (@stedleyartfoundation)
Виставка присвячена творчості одного з найцікавіших представників закарпатського живопису 1960-х, художника Павла Бедзіра. Вона представляє серію графічних робіт 1960–1970-х років, у яких митець поєднав модерністські художні практики із філософськими пошуками. Павло Бедзір сформував власну художню мову на перетині світового модернізму та закарпатської культурної традиції, активно експериментував із техніками фротажу, монотипії та авторськими способами друку, переосмислюючи досвід європейського авангарду.