Журі Венеційського кінофестивалю цьогоріч очолює 48-річна Меггі Джилленгол – американська акторка та режисерка, яку поважають за сміливий мистецький шлях та інтелектуальне й глибоке кіно. Розповідаємо про її найсильніші роботи – як акторки, так і режисерки.
Меггі Джилленгол виросла в Нью-Йорку в кінематографічній родині і, здається, не мала шансу не присвятити себе кіно: її батько Стівен Джилленгол – відомий режисер, мати Наомі Фонер Джилленгол – сценаристка, а брат – актор Джейк Джилленгол. Вона здобула освіту в одному з найпрестижніших вишів Нью-Йорка, Колумбійському університеті, де вивчала літературу, і вже в юності грала на театральній сцені Лондона.
Її першим акторським успіхом стала еротична драма “Секретарка”, де 21-річна Меггі Джилленгол втілила роль дівчини, що перебуває у садомазохістських стосунках. За цю непросту роботу Джилленгол здобула номінацію на “Золотий глобус” та була названа “Проривом року”. Наступні роки ми бачили її у понад 20 якісних та глибоких фільмах – від “Посмішки Мони Лізи” до “Темного лицаря” Крістофера Нолана, де вона втілила роль коханої Брюса Вейна. Акторка була двічі номінована на “Оскар”.
У 2021 році Меггі Джилленгол дебютувала як режисерка, знявши тонку інтелектуальну драму “Загублена донька” про материнство, а минулого року випустила сміливий та ефектний трилер “Наречена” із Джессі Баклі та Крістіаном Бейлом. Цього року на Венеційському кінофестивалі відбудеться прем’єра короткометражного фільму Flesh Impact (“Ефект тіла”), присвяченого Мерилін Монро, у якому Джилленгол порушує несподіване питання: якою могла б бути доля культової білявої акторки, якби та не пішла з життя у 36 років?..
“Донні Дарко”, 2001
Культова стрічка початку нульових описує 28 днів із життя Донні Дарко (Джейк Джилленгол) — замкнутого підлітка, який бачить поруч із собою чоловіка в моторошному костюмі кролика, що віщує кінець світу. “Донні Дарко” став не тільки яскравою роботою юного Джейка Джилленгола, але й однією з перших появ на екрані його сестри Меггі. Тут вона грає Елізабет, старшу сестру Донні. Одне з найяскравіших явищ у цьому фільмі – неймовірно тонкий братерсько-сестринський зв’язок Джейка та Меггі, який значно підсилює цю химерну історію.
“Секретарка”, 2002
Якщо потрібно обрати один фільм із Меггі Джилленгол, який варто подивитись, то нехай це буде садомазохістська драма “Секретарка”, за яку молода акторка здобула номінацію на “Золотий глобус”. Вона втілює роль скромної на перший погляд дівчини Лі Голловей, яка має мазохістські нахили. Лі влаштовується секретаркою до суворого й загадкового адвоката Е. Едварда Ґрея. Між ними спалахує пристрасний роман, у якому Грей із задоволенням робить боляче Лі – буквально та метафорично.
За понад 25 років у професії “Секретарка”, мабуть, є найтоншою з точки зору акторської психофізики роботою Джилленгол. У “Секретарці” вона наповнює свою героїню безліччю нюансів та відтінків, адже вона грає людину, яка бореться із власними ментальними проблемами. Її здатність переконливо втілити персонажку, яка погоджується на різноманітні сексуальні експерименти, попри можливі наслідки, справила неабияке враження і на глядачів, і на критиків.
“Шалене серце”, 2009
Мюзікл Скота Купера розповідає про Отіс “Бед” Блейка – старіючого алкоголіка та колись популярного кантрі-співака, який тепер заробляє на життя грою на гітарі в маленьких барах. Одного дня у нього бере інтерв’ю молода журналістка Джин Креддок, вони закохуються, і стосунки з Джин стають стимулом для Беда до повернення до нормального життя.
За роль у фільмі “Шалене серце” Джилленгол уперше отримала номінацію на “Оскар”. І хоча формально її Джин – другорядна роль, фактично вона має ключове значення для фільму, який тонко та чуттєво показує, як складно розпочати нове життя.
“Втрачена донька”, 2021
У 2021 році Меггі Джилленгол блискуче дебютувала як режисерка, екранізувавши роман “Втрачена донька” популярної авторки Елени Ферранте. Повільний, інтелектуальний, тонкий фільм порушує тему материнства та відверто говорить про дорослішання жінки та внутрішні кризи.
Акторка Олівія Колман втілює роль Леді Карузо – професорки англійської мови, яка вирушає відпочивати до Греції. Вона розлучена, а її вже дорослі доньки живуть із батьком. Жінка насолоджується відпочинком на острові, фліртує з молодими людьми, почуваючись бажаною, але раптом ідилію порушує поява галасливої американської сім’ї, яка прибула на відпочинок. Леда звертає увагу на привабливу молоду жінку Ніну, молоду матір. Спостерігаючи за Ніною та її донькою, Леда починає згадувати, як була молодою мамою і як віддалилася від своїх доньок.
Компанію Колман у фільмі склали чудові акторки Джессі Баклі, яка зіграла Леду в юності, Дакота Джонсон, Пол Мескаль та Пітер Сарсгаард. На Венеційському кінофестивалі Джилленгол здобула “Золотого лева” за найкращий сценарій, також стрічка була номінована на “Золотий глобус”.
“Наречена”, 2025
Після психологічної драми “Втрачена донька” наступна робота Джилленгол – це трилер “Наречена”, що був натхненний картиною “Наречена Франкенштейна” Джеймса Вейла 1935 року та є адаптацією сюжету про монстра Франкенштейна.
Події відбуваються в 1930-ті роки у Чикаго. Доктор Євфроніус повертає до життя вбиту жінку, створену як наречену для монстра. Між ними зароджуються романтичні почуття, а події швидко привертають увагу поліції. Роль монстра Франкенштейна виконує оскароносний Крістіан Бейл (“Американський психопат”, “Влада”), а його наречену грає Джессі Баклі (“Фарґо”, “Втрачена донька”). Цей напружений, містичний фільм демонструє, наскільки різноманітним та сміливим є режисерський стиль Меггі Джилленгол. Проте в її кіно центральною залишається одна тема – жінка та її внутрішній світ.