Розповідає стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін
Сьогодні взуття, створене ним, прикрашає червоні доріжки найпрестижніших заходів світу. Мадонна, Бейонсе, Ріанна, Дженніфер Лопес та Леді Гага — всі вони обирають його взуття, коли прагнуть, щоб ноги «заявили» голосніше за сукню. Його унікальний стиль — це кристали розміром з дорогоцінне каміння, силуети, що нагадують ювелірні вироби, та незмінне поєднання рок-н-ролу та італійської витонченості.
Він ніколи не вважав себе митцем. «Я не Мікеланджело і не да Вінчі, — зазначав дизайнер в одному з інтерв`ю. — Моя мета — служити ринку». І все ж саме завдяки цій скромній філософії колишній діджей із невеликого італійського містечка став одним із найвпливовіших дизайнерів взуття сучасності. Це історія Джузеппе Занотті.
Більше про становлення дизайнера та його розвиток традиційно розповів стиліст і fashion-колумніст Єгор Воронкін.
Джузеппе Занотті народився 17 квітня 1957 року в Сан-Мауро-Пасколі — невеликому містечку в регіоні Емілія-Романья, неподалік Ріміні, де історично існувала взуттєва традиція Італії. Родина хлопця, однак, не мала жодного стосунку до шкіряного ремесла: батьки Джузеппе займалися виготовленням морозива. Водночас батько майбутнього дизайнера фанатично захоплювався колекціонуванням антикварних речей: посуду, картин та меблів.
Окрім Джузеппе, у сім’ї виховувалися ще три сестри — тож хлопець змалку звик до жіночих вподобань, коли йшлося про одяг та взуття. Пристрасть до останнього прокинулася в Джузеппе ще в дитинстві. Занотті згадував, що перші туфлі, які справили на нього глибоке враження, належали його матері. Він міг годинами розглядати незвичайну форму мису та поєднання шкіри й текстилю з вишивкою. Однак, перш ніж стати майстром взуття, Джузеппе обрав для себе зовсім інший шлях.
У сімнадцять років він влаштувався діджеєм на місцеве радіо. Наступні сім років хлопець провів, вивчаючи музичні субкультури вісімдесятих, що назавжди вплинуло на естетику його робіт. Лише у двадцять чотири роки Джузеппе повернувся до справи виготовлення взуття — того, що буквально витало в повітрі його рідного містечка.
Чотири роки Занотті пропрацював на місцевій взуттєвій фабриці, опановуючи ремесло зсередини, а згодом почав брати замовлення як незалежний майстер. Паралельно Джузеппе надсилав своє портфоліо до відомих модних будинків, аж поки на нього не звернули увагу у Valentino. Це стало беззаперечним визнанням таланту молодого майстра.
Наступні кілька років виявилися справжньою школою високої моди. Джузеппе створив сотні ескізів та прототипів для Valentino, Christian Dior, Missoni, Thierry Mugler, Gianfranco Ferré, Roberto Cavalli та Fendi. Він ретельно відточував майстерність поєднання функціональності з вигадливою декоративністю.
На початку 1990-х Занотті вирішив піти власним шляхом. Він викупив невелику взуттєву фабрику Vicini у рідному Сан-Мауро-Пасколі й переніс туди свою творчу майстерню, створивши два спеціалізовані відділи — один для розробки підборів, інший — для виготовлення ювелірного декору. Починав він з маленької майстерні, де працювало лише п’ятнадцять осіб, самостійно навчаючи їх тонкощів роботи з преміальними матеріалами, такими як ювелірні кристали та пір’я.
Саме в цей період особисте життя дизайнера тісно переплелося з професійним: Занотті познайомився з Чинцією Казадей — представницею італійської взуттєвої династії та спадкоємицею бренду Casadei. Після нетривалого роману пара одружилася, а згодом у подружжя народилося двоє синів.
У 1994 році Занотті вирушив до Нью-Йорка, щоб представити свою першу колекцію під власним ім’ям вузькому колу впливових фешн-редакторів та байєрів. Результат перевершив усі очікування Джузеппе: Saks Fifth Avenue, Neiman Marcus і Barneys New York стали першими люксовими ритейлерами, які одразу ж включили колекцію до свого асортименту.
Вже наприкінці десятиліття взуття Занотті носили Мадонна та Брітні Спірс. Бренд стрімко здобував статус улюбленця зіркової сцени. У 2000 році в Мілані, на легендарній Via Montenapoleone, відкрився перший монобутик марки.
Фірмовий стиль Занотті сформувався швидко й залишається незмінним дотепер: скульптурні підбори, масивні кристали, метал та несподівані контрасти форм. У його творіннях рок-н-рол поєднується з елегантністю, а хіп-хоп-естетика — з кутюрною вишуканістю. Саме тому взуття марки обирали настільки різні за характером жінки — від представниць королівських родин до поп-виконавиць.
У 2012-му році для знімання відеокліпу «Mirrors» Бейонсе взула черевики «Tattoo», і вже наступного дня вони були розпродані по всьому світу, здобувши статус культової пари. Не менш особливою стала й історія створення моделі «Adele» — туфель без підборів, натхненних лініями культового крісла Вернера Пантона 1967 року. Занотті створив їх, працюючи над образами для туру Леді Гаги «Born This Way Ball».
«Для мене стало справжнім викликом знайти ідеальний баланс між підвісом та стійкістю за повної відсутності підбора», — пояснював дизайнер.
У 2010 році бренд розширив свою пропозицію за межі жіночого вечірнього взуття, представивши лінійку люксових шкіряних кросівок, у яких вуличний стиль поєднувався з кутюрним декором — вишивкою з кристалів та металевою фурнітурою. Трохи згодом світ побачила й чоловіча лінійка бренду.
2014 року інвестиційний фонд L Catterton, що входить до групи LVMH, придбав близько 30% акцій компанії Vicini S.p.A. — власника бренду Giuseppe Zanotti. Того ж року Занотті отримав нагороду FNAA Designer of the Year, а Marie Claire International відзначила його Prix d’Excellence de la Mode за найкращу взуттєву лінійку.
Наступне десятиліття принесло низку спільних проєктів: капсульна колекція зі співачкою Рітою Ора у 2019-му, ліцензійна угода з Alexandre Vauthier у 2020-му, спільні проєкти з реперами Swae Lee та Evan Mock. Втім, дружба з зірками не завжди складалася гладко. У 2017 році спалахнув публічний конфлікт із реперкою Нікі Мінаж.
Bertie Watson
Bertie Watson
За кілька місяців до цього Занотті та Мінаж домовилися про випуск спільної капсульної колекції, проте незадовго до презентації остання не узгодила деталі. Колекція таки вийшла, але реперка розкритикувала дизайнера, бо він випустив лінійку кросівок під її ім’ям, попри те, що сама вона відмовилася від співпраці з брендом.
2020 року Giuseppe Zanotti запустив проєкт Icons, повертаючи до життя найвідоміші моделі з архіву в сучасному прочитанні. Культові New Fishbone та Cruel миттєво увійшли до списків бажань усіх модниць світу.
Незважаючи на відданість постійних клієнтів та інтерес з боку молоді, за останні кілька років компанія зіткнулася з глобальними викликами. У 2024-му році підрозділ Giuseppe Zanotti UK пройшов процедуру ліквідації, а американська структура GZ USA оголосила себе банкрутом. Але Джузеппе Занотті, як і раніше, зберігає контрольний пакет акцій власної компанії, а L Catterton залишається єдиним міноритарним партнером — тож бренд продовжує свій розвиток.
Сьогодні Giuseppe Zanotti — це одинадцять дочірніх підприємств і понад п’ятсот магазинів у сімдесяти країнах світу. Це п’ять фабрик в Італії, на яких щороку вручну виготовляють понад 600 тисяч пар взуття, де кожен кристал закріплюють майстри особисто — жодного конвеєра, лише традиційне італійське ремесло.
І хоча Джузеппе Занотті так і не став митцем у класичному розумінні, проте його відданість взуттєвому мистецтву, помножена на нестримну фантазію та прагнення до створення краси, перетворила скромного майстра з італійської провінції на культового творця одних із найбільш впізнаваних силуетів у світі взуття.