12 вересня Селін Діон повернулася на велику сцену, розпочавши серію концертів у паризькій Plénitude Arena. Це був її перший повноцінний виступ за шість років, на який чекали тисячі шанувальників. Перед понад 30 тисячами глядачів співачка виконала 25 композицій, серед яких «Pour que tu m’aimes encore», «The Power of Love», «All by Myself» та «My Heart Will Go On».
Поява Діон на сцені виявилася не менш емоційною, ніж очікувалося. Під час першої композиції «On ne change pas» співачка не стримала сліз, а її голос на мить зірвався. Проте хвилювання швидко змінилося радістю від повернення до улюбленої справи — живих виступів.
Останніми роками Селін Діон майже повністю відійшла від сцени через синдром ригідної людини — рідкісне неврологічне захворювання, яке впливає на м’язову рухливість і голос. Тому цей концерт став не просто черговим виступом, а довгоочікуваним поверненням артистки до великої сцени.
Діон не вдавала, ніби за ці шість років нічого не змінилося. Деякі пісні були транспоновані в нижчу тональність відповідно до її нинішніх вокальних можливостей. Однак сила її голосу нікуди не зникла, що особливо помітно було під час виконання «Tout l’or des hommes».
«Я дала собі обіцянку знову бути на сцені — співати для вас, співати для себе, співати про життя», — зазначила співачка.
Концерт тривав понад дві години та став масштабною постановкою, у якій музика поєдналася з театральними декораціями та модою. За вечір Селін Діон змінила п’ять couture-образів, співпрацюючи з кількома найвідомішими французькими та міжнародними Домами.
Dior
Перший вихід став одним із найбільш знакових. Діон з’явилася на сцені в чорній сукні без бретелей, створеній спеціально для неї Джонатаном Андерсоном для Dior. Багатошарова плісирована спідниця формувала скульптурний силует, що нагадує розкриту квітку. Дизайнери прагнули відтворити образ, натхненний архівною сукнею «Francis Poulenc» з haute couture-колекції Dior весна-літо 1950 року.
До сукні співачка додала ефектну прикрасу Boucheron — кольє «Address», натхненне геометрією площі Вандом у Парижі, де розташований історичний бутик ювелірного Дому. Таким чином, у першому ж образі Діон поєднала два символи Парижа — паризьку haute couture та ювелірне мистецтво.
Alaïa
Наступним став образ від Alaïa: формований шкіряний корсет-бюстьє у поєднанні з довгою оксамитовою спідницею. Контраст фактур зробив силует особливо виразним і додав сценічному образу графічності.
Schiaparelli
Скульптурний ансамбль був натхненний жакетом, створеним Ельзою Скіапареллі наприкінці 1930-х років. архів Дому став частиною сучасного сценічного костюма, а характерна для Schiaparelli театральність ідеально відповідає масштабу шоу Селін.
Givenchy
Ще один образ створила Сара Бертон для Givenchy. Співачка з’явилася у сукні з вирізами, доповнивши її ніжною пудрово-рожевою накидкою, розшитою фрагментами органзи. Після драматичних чорних силуетів цей вихід став одним із найбільш делікатних у вечірній fashion-історії Діон.
Tom Ford
Фінальним акцентом стала блискуча чорна сукня з високим розрізом від Haider Ackermann для Tom Ford. Лаконічніший, але не менш ефектний образ підкреслив головне правило вечора: після шестирічної паузи Селін Діон повернулася не для того, щоб бути непомітною.
Особливо символічним став один із найтеатральніших моментів концерту. Під час виконання оперної арії «Ebben? Ne andrò lontana» Діон з’явилася у рожевому пальті з пір’ям, стоячи на декорації у формі скелі, яка підіймалася з-під сцени, тоді як навколо падав штучний сніг.
Це був вечір, у якому все було маніфестацією життя: голос, декорації, емоції та, звісно, мода. Але найважливішим його елементом стала сама Селін Діон — артистка, яка після шестирічної паузи знову вийшла до своєї аудиторії та довела, що її повернення може бути не просто камбеком, а справжньою подією.