Ексклюзивний коментар Лілії Літковської про створення образу
Євробачення 2026 зовсім близько. І в той час, як конкурсанти тренуються на перших репетиціях, ми аналізуємо ансамблі, які вони підготували для своїх номерів. Зокрема, українська представниця LELÉKA вже зуміла захопити публіку знаковим вбранням, розробленим дизайнеркою Лілією Літковською.
Під час розробки ансамблю команда використала власну лінійку Artisanal — стійкого demi-couture напряму, заснованого на підтримці традиційних українських технік ткацтва та їхньому новому осмисленні через сучасний формат.
«Цей костюм — про щирість. Я прагнула, щоб глядач відчув, як сукня виростає із пісні, де кожна деталь — це персональний символ, вплетений в структуру виступу. Крило лелеки тут не випадкове: це відображення внутрішньої сили волі артиста та нагадування про те, якою потужною є наша природна енергія, коли ми даємо собі можливість розправити крила», — ділиться Лілія Літковська.
Дизайнерка працювала над костюмом спільно з виконавицею, виходячи з її ідентичності та музики. Зв’язок із псевдонімом LELÉKA відчувається в силуеті та динаміці, без прямого зображення птаха. Продовжені лінії та спадні елементи формують відчуття ширяння, залишаючи в просторі слід — подібно до траєкторії птаха в небі.
«LELÉKA — це особистість з надзвичайно сильним внутрішнім світом. Коли ми почали співпрацювати, стало зрозуміло: орієнтуватися потрібно на неї, на те, як вона відчуває музику і себе в ній».
Ключовий елемент образу — плетений корсет із восьми різновидів тканин, переважно натуральних: шовк, віскоза, шовкова органза. На його виготовлення знадобилося приблизно 20 метрів матеріалів і більше тижня ручної роботи.
«За цим образом — безліч годин праці, відхилених ескізів та нових спроб. Швеї, майстри, вишивальниці провели над корсетом понад тиждень — і це лише остаточна версія, без усього того, що їй передувало. Кожен стібок — це чийсь час, чиясь рука, чиєсь рішення. І все це з’єднується в єдину мить — коли Вікторія бере свою довгу ноту і дихання стає звуком, а звук — польотом».
Мотив стрічок, відомий у традиціях по всій Європі, у костюмі виступає як точка перетину культур.
«Це не суто українська деталь, а щось спільне для багатьох. Нам було важливо спілкуватися цією мовою».
Костюм бандуриста Ярослава Джуся, в свою чергу, посилається до ролі, яку музикант виконував ще в козацьку епоху: охоронець пам’яті, голос громади. Основою стала плахта з ручною вишивкою бісером; у створенні образу також застосоване ткане полотно.
Над стилістичним вирішенням образу Лілія Літковська працювала у тандемі зі стилісткою Маргаритою Шекель.