12 вересня у Венеції оголосили переможців 83-го Міжнародного Венеційського кінофестивалю. Цьогоріч головний приз, «Золотого лева», отримала стрічка «Невідома жінка» данської режисерки Мей Ель-Тухі, а Гран-прі журі дісталося південнокорейській драмі «Можливе кохання» Лі Чхан-дона. Але конкурсна програма традиційно запам’ятовується не лише лауреатами: саме тут глядачі вперше побачили чимало фільмів, які згодом претендуватимуть на увагу критиків, нагороди та місце у списках найкращого кіно року. Зібрали 10 стрічок із Венеційського кінофестивалю, на які варто звернути увагу вже зараз.
«Чорнила»
«Чорнила» розповідають про перезапуск газети The Sun наприкінці 1960-х — після придбання видання медіамагнатом Рупертом Мердоком і призначення Ларрі Лемба головним редактором. У центрі — боротьба за те, якою стане газета і наскільки далеко вона готова зайти заради впливу та накладу. Головні ролі у біографічному трилері виконали Джек О`Коннелл і Гай Пірс.
«Праймтайм»
Стрічка розповідає про реальне телешоу To Catch a Predator («Спіймати хижака»), творці якого викривали чоловіків, що шукали зустрічей із неповнолітніми. Режисером став Ленс Оппенгейм, а головну роль виконав Роберт Паттінсон.
Усе, що варто знати про стрічку розповідаємо в окремому матеріалі.
«Невідома жінка»
Моторошна інтерпретація «Ребекки» Гічкока, перенесена до Данії одразу після Другої світової війни. У центрі історії — Марі, молода няня з робітничого класу, яка збирається вийти заміж за свого заможного овдовілого роботодавця й завдяки цьому змінити своє життя. Та напередодні весілля минуле нареченої починає виходити на поверхню, а разом із ним — таємниці, які краще було залишити похованими.
Мей Ель-Тухі створює атмосферне й психологічно напружене кіно про клас, владу, жіноче тіло та колективну пам’ять.
«Можливе кохання»
Після восьми років паузи корейський режисер Лі Чхан-дон повертається з камерною драмою про бажання, ревнощі, дружбу та класову нерівність. У центрі історії — Мі-ок, незадоволена життям дружина й мати, та її чоловік Хо-сок, який досі не може оговтатися після нищівної втрати роботи. У їхньому житті з’являється Є-джі, заможна режисерка документального кіно, яка готує фільм про наслідки корпоративних скорочень. Зустріч двох жінок поступово переростає у дивну й напрочуд інтимну дружбу, де межі між цікавістю, близькістю та прихованими бажаннями стають дедалі тоншими.
«Тиша»
«Тиша» — дебютна режисерська робота Павла Шпегуна, створена за участі українського кінопродакшену ForeFilms. У центрі — Лука, молодий стендап-комік, який після невдалого виступу знайомиться в барі із загадковою дівчиною. Вони проводять разом ніч, говорять про самотність, біль і втрати, водночас намагаючись не підпускати одне одного надто близько. Але поступово слова вичерпуються — і між героями залишається тиша.
Стрічка отримала першу в історії нагороду Airone della Laguna.
«Дикий кінь номер дев`ять»
Фільм «Дикий кінь номер дев`ять» переносить нас у Чилі 1973 року. Агенти ЦРУ Кріс та Лі отримують завдання відправитися на острів Пасхи. Серед стародавніх статуй давні напарники борються не лише зі змовами, а й зі своїм темним минулим. А несподіваний зв`язок Кріса з бунтівними студентками ставить під загрозу всю секретну місію.
«Бункер»
У психологічному трилері Флоріана Зеллера архітектор Мігель отримує замовлення на масштабне підземне укриття для надбагатого клієнта. Поки він занурюється в роботу над проєктом, його 17-річний шлюб із літературною редакторкою Софією починає давати тріщини. У головних ролях — Хав`єр Бардем і Пенелопа Крус, які грають подружжя, чиї особисті кризи поступово переплітаються з тривогами світу навколо.
«Скерцетто»
Без Тоні Сервілло Венеційський кінофестиваль майже неможливо уявити — і цього року італійський актор знову з’являється в ролі буркотливого ілюстратора на пенсії. Його герой Даніеле Малларіко звик до самотності та спокою, але одного дня отримує завдання, від якого не сховаєшся навіть у власній квартирі: протягом 72 годин доглядати за чотирирічним онуком.
«Отець Джо»
Аль Пачіно знову опиняється по той бік закону — цього разу в мафіозній драмі, дія якої розгортається в Нью-Йорку 1990-х. У центрі історії — отець Джо, безкомпромісний священник у виконанні Кіфера Сазерленда, який вступає у протистояння з могутнім гангстером, якого грає Пачіно. Сценарій до «Father Joe» написав Люк Бессон, а режисерське крісло посів Барфелемі Гроссманн.
The Pervert`s Guide to Utopias
Що, якби наші мрії про ідеальний світ насправді приховували зовсім не те, що ми в них шукаємо? Словенський філософ Славой Жижек разом із режисеркою Софі Файннс вирушає у чергову інтелектуальну подорож — цього разу світом утопій, ілюзій та наших уявлень про краще майбутнє. У хід ідуть кіно, музика, мистецтво, соцмережі, архівні матеріали й, звісно, фірмові провокативні роздуми Жижека.
