Автопортрет Леонардо да Вінчі після 1512 року. © Вікіпедія Науковці ідентифікували частини Y-хромосоми на ескізі червоною крейдою “Свята дитина”.
Дослідники з Проєкту ДНК Леонардо да Вінчі (Leonardo da Vinci DNA Project, LDVP) оголосили, що в ході аналізу картини “Свята дитина” та ряду предметів епохи Ренесансу знайшли відрізки ДНК Y-хромосоми. Дані клітини можуть належати групі людей зі спільними пращурами в Тоскані, де в 1452 році з’явився на світ Леонардо да Вінчі. Згідно з твердженнями науковців, це може бути перший випадок виявлення ДНК, що потенційно належить безпосередньо да Вінчі, повідомляє Wired.
Історичні артефакти здатні накопичувати ДНК з довкілля, що часом дає можливість отримати відомості про їхніх авторів. Разом з тим, збір біологічного матеріалу з подібних об’єктів є непростим через ризик пошкодження або забруднення.
Саме тому команда LDVP використала максимально делікатний метод тампонування для відбору зразків. Після цього науковцям вдалося виокремити невелику кількість ДНК, придатну для дослідження.
“Ми виявили різнорідні суміші нелюдської ДНК, а в підмножині зразків — незначні сигнали чоловічої ДНК”, — йдеться в дослідженні, оприлюдненому в журналі препринтів bioRxiv.
Наступний аналіз засвідчив найближчу відповідність широкій кладі E1b1b Y-хромосоми. У наш час ця генетична лінія розповсюджена в Південній Європі, Африці та окремих регіонах Близького Сходу. За словами науковців, певна частина виявленої ДНК могла походити від самого Леонардо да Вінчі.
“На основі кількох незалежних мазків з предметів, пов’язаних з Леонардо да Вінчі, отримані дані маркерів Y-хромосоми вказують на їхню належність до ширшої клади E1b1/E1b1b”, — зазначено в публікації.
Разом з тим, автори визнають змішаний характер ДНК-проб. Це, за їхніми словами, узгоджується з сучасними способами обробки та зберігання артефактів.
У статті акцентується, що поєднання метагеноміки і дослідження маркерів ДНК має як перспективи, так і значні обмеження. Подібний підхід може стати підґрунтям для майбутніх досліджень автентичності, походження та історії обробки мистецьких об’єктів.
Незважаючи на інноваційність методів, самі науковці стримуються від остаточних висновків. Дані не дозволяють беззастережно стверджувати, що знайдені залишки ДНК належать саме Леонардо да Вінчі.
“Встановлення однозначної ідентичності… надзвичайно складне”, — заявив журналу Science антрополог з Університету Флоренції та учасник проєкту Девід Карамеллі.
Складність дослідження полягає в тому, що наразі не існує підтверджених зразків ДНК самого митця для безпосереднього зіставлення. У Леонардо да Вінчі не було відомих прямих нащадків, а його могилу розкопали ще на початку ХІХ століття.
Натхнені першими результатами, учасники LDVP висловлюють сподівання отримати дозвіл на подальший відбір зразків з робіт і записників да Вінчі. Вони вважають, що це може допомогти просунутися в ідентифікації.
Малюнок “Свята дитина” виконаний червоною крейдою на папері. На ньому зображено злегка нахилену голову хлопчика з м’яко промальованими рисами обличчя та плавним світлотіньовим моделюванням.
На початку 2000-х років роботу придбав артдилер Фред Клайн. Він запевняв, що лівостороннє штрихування та інші стилістичні особливості вказують саме на авторство Леонардо да Вінчі. Наразі ж атрибуція малюнка залишається предметом дискусій. Частина експертів припускає, що автором міг бути один з учнів майстра.
Нещодавно лондонський дослідник Рорі Мак Свіні запропонував нове пояснення пропорцій знаменитої “Вітрувіанської людини” Леонардо да Вінчі, яке ставить під сумнів популярну теорію про використання “золотого перерізу”. Аналізуючи нотатки художника та геометрію малюнка, зокрема, простір між ногами у формі рівностороннього трикутника, він виявив відповідність тетраедричному співвідношенню.
Цей математичний принцип, офіційно відкритий лише у XX столітті, описує найефективнішу організацію матерії у природі. Гіпотеза передбачає, що да Вінчі інтуїтивно осягнув ці універсальні закони, на яких базується не лише будова кристалів, а й анатомія людини.