Елементи шкаралупи яєць страуса з геометричними зображеннями. © Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0 Вивчення 112 уламків виявило розвинене абстрактне сприйняття в перших Homo sapiens.
Науковці з Болонського університету встановили, що гравіювання на поверхні страусиних яєць віком понад 60 тисячоліть не були довільними. Обчислювальний аналіз засвідчив чітку просторову впорядкованість і повторювані геометричні принципи, інформує Arkeonews.
Дослідження, надруковане у виданні PLOS One, підтвердило, що деякі з найдавніших відомих людству гравюр є ретельно організованими геометричними структурами. Фахівці з Болонського університету дійшли висновку, що стародавні Homo sapiens мали прогресивне абстрактне мислення та просторове планування вже понад 60 тисяч років тому.
Вчені проаналізували 112 шматків розписаної шкаралупи страуса, виявлені у Південній Африці та Намібії на ділянках Diepkloof Rock Shelter, Klipdrift Shelter й Apollo 11 Rockshelter. Знахідки, які колись були частинами посудин для води, відносяться до технологічного та культурного етапу Howiesons Poort пізнього середнього кам’яного віку — приблизно 65–60 тисяч років тому — і розглядаються як одні з найперших прикладів “систематичної графічної діяльності”.
На відміну від минулих описових робіт, група вперше здійснила кількісну геометричну та просторову оцінку. За допомогою статистичного моделювання та геометричних вимірювань вони перевірили, чи відображають орнаменти “когнітивне структурування”.
Близько 80% уривків виявили систематичну просторову закономірність. Понад 83% ліній утворювали паралельні розташування, а помітна частина кутів накопичувалася біля 90 градусів, що вказує на послідовне використання перпендикулярності.
Професорка Сільвія Феррара, яка керувала дослідженням, зауважила, що малюнки показують “дивовижно структуроване геометричне мислення”. За її словами, замість звичайного відтворення міток стародавні майстри наносили лінії через паралелізм, обертання, зсув та ієрархічне вкладення.
Головна авторка Валентина Децембріні підкреслила, що подібні зразки потребували попереднього візуального задуму. У багатьох випадках, за її словами, гравер, ймовірно, обмірковував загальну схему до прокладання ліній.
Дослідники характеризують дану систему як форму “геометричної граматики” — способу організації візуальних компонентів на основі правил. Паралельні риски відтворювалися з рівними інтервалами, сітки створювалися перетином перпендикулярів, а ромбоподібні мотиви формували просторове поле навіть без фізичного окреслення кордонів.
Для підтвердження гіпотез група відстежила кожну риску за допомогою цифрового картографування, встановлюючи кутові нахили та проміжки перетинів. Регресійний аналіз і метод головних компонент показали, що понад 90% уламків відповідають передбачуваним моделям геометричної побудови.
Мінімальна частка відхилень пояснюється або матеріальними обмеженнями, або навмисними відмінностями. Просторова кластеризація також показала стабільні відстані між перетинами, що вказує на контрольоване виконання та когнітивне передбачення.
За міркуванням авторів, ці відомості розширюють розуміння про джерела абстрактного мислення та “поведінкової сучасності”. Вони припускають, що корені геометрії, і можливо, першооснови письма та символічних систем сягають значно глибше в людську минувшину, ніж було прийнято думати.
Раніше дослідження 260 об’єктів оріньякської культури, знайдених у печерах Німеччини, засвідчило, що вже 40 тисяч років тому люди використовували систематичні послідовності символів для передачі інформації. Статистичний аналіз понад 3000 позначок виявив складну структуру, подібну до ранніх форм протописьма, де насиченість символів залежала від типу об’єкта.