© Зображення згенеровано ШІ на запит ZN.UA
Артем Крикун-Труш
Марія Бутіна
Раніше в українському кіномистецтві та театрі існувало негласне правило: якщо ти — обдарований актор або постановник, тобі зійде з рук усе. Навіть жорстокість. Але ця епоха завершилась.
Що трапилось?
Уявіть, ви — знаменитість. Вам плескають у долоні, відзначають нагородами, величають «найкращим». Але за закритими дверима ви, ймовірно, б’єте свою супутницю та контролюєте кожен її порух. Саме таку історію оприлюднила фотографиня Анастасія Соловйова стосовно актора Костянтина Темляка. До провадження залучилися адвокати, які представляють інтереси потерпілої. У той час, як правоохоронці збирали докази, виявилися ще більш шокуючі факти: від дій актора могли постраждати й інші жінки та, ймовірно, навіть неповнолітня особа.
Цей випадок став значно більшим, аніж особиста трагедія. Він перетворився на перевірку на «стійкість» для всієї української культури.
Сварка на «Золотій дзизі» та 35 діб мовчання
Поки тривало розслідування, трапилась дивна подія. У вересні 2025 року Темляку присудили «Золоту дзиґу» — головну кінопремію держави. Громадяни питали: «Як можливо нагороджувати особу з таким минулим?». Організатори відповіли: «У нас відсутня процедура, щоб анулювати нагороду. Необхідно дочекатись рішення суду». Але репутація функціонує й повинна функціонувати швидше за судочинство.
Від публічного зізнання Анастасії до церемонії минуло 35 діб. Більше місяця! Цього періоду вистачило б, щоб скликати раду директорів та заявити: «Ми не нагороджуємо за агресію». У Голлівуді після звинувачень Вайнштейна виключили протягом тижня, а Кевіна Спейсі прибрали з ефірів за лічені дні.
Оскільки саме так має працювати інститут репутації, адже Кіноакадемія — це громадська організація, а не державний орган, щоб діяти виключно «в рамках і у спосіб». Вона не повинна очікувати на схвалення від встановлених правил. Вона робить усе, що не заборонено, і діє згідно з правилами етики. Якщо немає інструменту в регламенті, то його просто беруть і створюють. Ситуація така: або в тебе є цінності, або лише документи.
Як система почала трансформуватися?
Дискусія вийшла на загальний огляд і стала предметом професійної розмови всередині індустрії про зміну правил — не можна вручати «оскари» тим, чия поведінка руйнує життя інших.
Це обговорювали там, де чула вся індустрія (серед тих, хто відкрито працював із темою, були й юристи потерпілої):
- на Одеському кінофестивалі (30 вересня 2025 року) правозахисники потерпілої виступили з чітким посланням: «Вибачення з часткою «але» — це маніпулювання. Мовчання індустрії — це також позиція, і вона робить оточення небезпечним»;
- на фестивалі «Митниця» (17 жовтня 2025 року) в Театрі на Лівому березі юристи роз’яснили молодим режисерам: талант не є вседозволеністю. Репутація — це актив, і якщо ти його втратив, то нагороди не мають значення.
Після цього Кіноакадемія врешті-решт перейшла від розмов до дій. В оновленому регламенті з’явився пункт 3.10. Відтепер, якщо номінант має «репутаційні ризики» або порушує етичні принципи, його участь можна призупинити. Без вироків та багаторічних очікувань. Лише тому, що безпека спільноти важливіша за амбіції одного актора.
А що з розслідуванням?
Поки правила кіно змінюються, розслідування триває, незважаючи на інституційну інертність та опір системи:
- вдалося досягти відкриття проваджень не тільки стосовно домашнього насильства. Тепер там існують статті про тілесні ушкодження, розповсюдження порнографії та, найжахливіше, можливе розбещення неповнолітньої;
- оскільки місцева поліція працювала не активно, юристи подали скаргу до Офісу генерального прокурора. Їх почула й Київська міська прокуратура та взяла справу під особистий контроль;
- важливо прагнути не лише ефективного слідства й відповідальності для кривдника, а й того, щоб він більше ніколи не мав доступу до викладання акторської майстерності дітям.
Ви прочитали все вірно: особа, яку підозрюють у насильстві, працювала з дітьми. Темляк викладав акторську майстерність у кіношколах (як-от Contrabas), в університеті Карпенка-Карого та Могилянці. Він навчав підлітків «бавитися», «шукати енергію» та «вивчати один одного».
Так, повинно бути об’єктивне слідство та суд, але репутаційно це вже ризик і тривожний сигнал. Не хочеться, щоб особа з таким минулим мала доступ до підлітків.
Цей підхід узгоджується із проголошеною позицією генерального прокурора Руслана Кравченка: захист дітей та боротьба з насильством повинні бути пріоритетом. Але необхідно вірити не словам, а результатам. Важливо, щоб гучні заяви генпрокурора в цій справі перетворилися на реальні заходи. Оскільки безпека дітей — це не слоган на папері, а конкретні дії правоохоронців.
Чому це важливо для кожного?
Важливо відзначити відвагу постраждалої та рішення Кіноакадемії діяти. Громадський контроль повинен залишатися постійним, щоб подібні рішення не були поодинокими. В Україні 2026 року репутація та безпека важать більше за будь-які статуетки.
Важливо робити все, щоб обдарована гра на сцені та перед камерою більше ніколи не служила прикриттям для жорстокості в житті. Ця розповідь — не просто про Анастасію чи одну нагороду. Це про те, в якій державі ми бажаємо жити.
Це сигнал усім, що талант чи статус зірки не дає права на жорстокість.
Це звитяга Анастасії та кожної людини, яка боялася говорити.
Це доказ того, що окремі громадяни можуть змінювати не лише долі людей, а й правила цілих сфер.
Українська культура нарешті стає зрілою. Вдячні Кіноакадемії за цей крок. Юридичний супровід справи продовжується, але головну репутаційну битву вже виграно. Українська культура стає простором, де жорстокості немає місця.