© «Тотальний: Наживо» Музиканти висловили вдячність тим українцям, які на тимчасово підкорених територіях пручаються загарбникам.
Запорізький колектив KHORTA взяв участь у другому сезоні музичного проєкту «Тотальний: Наживо», котрий має на меті надання допомоги Руху опору ССО ЗСУ та українцям на тимчасово захоплених землях. Відеозапис концерту виклали на YouTube. В рамках лайв-виступу артисти виконали пісні «Зелений гай», «Коса», «Ковила» та «ДНК Волі».
«Тотальний: Наживо» представляє себе як проєкт живої української музики, що згуртовує виконавців довкола тематики культурного опору та підтримки українців в окупації. Другий сезон проєкту присвячений переможцям знакового музичного фестивалю «Червона Рута – 2025». Незабаром шанувальники зможуть насолодитися виступами інших гуртів, які здобули перемогу на цьогорічному фестивалі: НамСказали, Целофанк та інших.
#KHORTA – група з прифронтового Запоріжжя, що комбінує електроніку, етнічні мотиви, хіп-хоп та вокал. У складі гурту – Юрій Юрченко, Марія Кісякова та Георгій Варакін. У 2025 році ансамбль став переможцем на «Червоній Руті» у категорії танцювальної музики.
«Запоріжжя — це не тільки власне Запоріжжя. Це — Пологи, це Мелітополь, це Бердянськ, це Приморськ, це Енергодар. Хочу висловити подяку кожному українцю, який чинить спротив на тимчасово окупованих територіях. Приєднуйтесь до Руху опору», – звернувся до українців на ТОТ продюсер та вокаліст гурту Юрій Юрченко.
Організатори проєкту наголошують, що ціллю «Тотальний: Наживо» є підтримка української культурної присутності та акцентування уваги на опорі на окупованих територіях.
Юрій Юрченко відповів на декілька питань для ZN.UA
«Тотальний: Наживо»
— Розкажіть, будь ласка, про символізм ваших композицій. Які головні образи присутні у піснях «ДНК Волі», «Ковила», «Зелений гай», «Коса» та що вони уособлюють?
— У своїх творах нам було важливо розповісти саме про Запоріжжя — про його минуле, про місця енергії та ті уявлення, що виникають на рівні несвідомого, коли намагаєшся осягнути свій регіон.
«ДНК Волі» — це пісня про принципи, на яких може базуватися суспільство. Вона частково про минуле, про видатних особистостей і про висновки, які ми повинні з цього зробити сьогодні. Це спроба зафіксувати, що свобода — це не випадковість, а закономірність.
«Ковила» народилася під впливом унікальної, майже містичної природи острова Хортиця. Це пісня про символи, які виникають, коли згадуєш про це місце: про козаків, які тут захищали свою землю, і про те, як у взаємодії з природою формувалося їхнє життя.
«Зелений гай» постав після того, як світ знову побачив Великий Луг — вже після трагедії з Каховською ГЕС. З одного боку — це велика катастрофа, з іншого — момент, коли відкрилася неповторна природа, яка тривалий час була втрачена. Саме цей симбіоз болю та відкриття став підґрунтям пісні.
«Коса» — це розповідь про силу, яка водночас може дарувати життя та оберігати його. Це образ межі, балансу та вибору.
Усі ці пісні поєднує одна ідея — Запоріжжя як особливий простір, де природа, минуле та характер людей складаються в одну велику оповідь. І для нас ця оповідь — це не тільки про минувшину, а про той фундамент, на якому має зводитися українське майбутнє.
— Що ви відчували під час створення лайву, коли присвячували пісні українцям з тимчасово окупованих територій?
— З початком повномасштабного вторгнення Запоріжжя стало великим центром та притулком для людей, які були змушені покинути свої домівки на тимчасово окупованих територіях. Ми часто спілкувалися з цими людьми, слухали їхні розповіді, їхній біль, їхній досвід. Через них ми також розуміли, що відбувається з тими, хто залишився. Тому під час запису лайву це не було просто відтворенням пісень. Було відчуття, що ти звертаєшся до конкретних людей.
Для нас суттєво через культуру, через творчість, через пісні нагадувати про те, що нас єднає: про нашу культуру, нашу державу, наше життя. Щоб ті, хто зараз на тимчасово окупованих територіях, відчували цей зв’язок та розуміли: вони не відірвані, вони частина України, і вони неодмінно повернуться.
І найважливіше — щоб ця надія не згасала. Саме тому під час виконання цих пісень ми намагалися вкласти не лише емоцію, а й глибший історичний та культурний зміст — як спосіб підтримки для тих, хто зараз цього найбільше потребує.
— Що для вас означала перемога на «Червоній Руті – 2025» і що було після?
— Фестиваль «Червона Рута» для нас має особливе значення, оскільки саме з нього фактично розпочиналося наше творче життя — ще у 1997 році, з іншим складом і навіть під іншою назвою.
За цей час змінювався колектив, змінювався склад, змінювалась форма, але головне залишилося незмінним — принципи. Саме тоді, на цьому фестивалі, сформувалося наше розуміння музики, культури та ставлення до того, що ми робимо. Це поєднання українського етнічного звучання — співу, інструментів — із сучасним саундом, яке і стало основою нашої музики. Тому повернутися на «Червону Руту» і тим більше здобути перемогу — це не просто поступ вперед. Це дуже особиста історія. Це підтвердження того, що ми рухаємося у правильному напрямку.
Після повернення в Запоріжжя не було часу на святкування. Навпаки — цей результат додав ще більше енергії працювати далі. Ми продовжили виступати на благодійних заходах, підтримувати культурні ініціативи. І загалом — будь-яка ініціатива, пов’язана з підтримкою культури або збором коштів, завжди знаходить у нас відгук. Адже сьогодні музика — це не лише творчість, а й спосіб присутності та допомоги.
— Чим, на вашу думку, є культурний спротив? І як артисти можуть долучатися до такого спротиву через свої виступи, свою творчість?
— На нашу думку, культура завжди є основою та базисом будь-якого соціуму. Це те, чому інколи не надають достатньо значення, але саме з цього все починається і на цьому все базується. Особливо це відчутно зараз. Для людей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, звучання рідної мови, знайомої пісні, нагадування про свої корені — це як подих свіжого повітря.
Це нагадування про те, ким ти є. Про те, що в тобі — на рівні коду, на рівні ДНК — є ця ідентичність: любов до своєї землі, до своєї культури. І це важливо не лише для тих, хто зараз на ТОТ, а й для всіх нас. Щоб ми не втрачали це відчуття, не забували, хто ми є, і не розмивали свої сенси. Адже в довгостроковій перспективі саме через культуру ми краще пізнаємо себе як націю: хто ми, для чого ми, і на яких засадах хочемо будувати своє майбутнє. І саме це, по суті, і є культурний спротив.
Фестиваль «Червона Рута», лауреатами якого минулого року став гурт #KHORTA, це не просто музика. Це історія опору, що бере свій початок з 1989 року, коли під пильним наглядом КДБ українська пісня проклала собі шлях до свободи. Через пандемію коронавірусу та початок повномасштабної війни «Червона Рута» затихла майже на шість років… Але вже у вересні 2025-го фестиваль знову об’єднав сотні українських виконавців на одній сцені, адже культурний спротив — це тиха, але могутня сила проти ворога, який роками намагався знищити все українське. Про це в статті «Червона Рута» і тисячі голосів: культурний спротив, що єднає країну» розповідає Юлія Москаленко, яка відвідала Львів.