Перегляд серіалу «Дівчина мого сина» (The Girlfriend, 2025) був зумовлений насамперед акторським складом: Робін Райт та Олівією Кук. Любов до Робін Райт сягає часів «Санта-Барбари», де її героїня Келлі Кепвелл викликала більше симпатії, ніж Іден. Згодом її талановита гра в численних фільмах завжди залишала яскравий слід. Олівію Кук я відкрила для себе завдяки серіалу «Дім дракона», де вона втілила королеву Алісент Таргарієн. Якщо в «Домі дракона» її краса та образ вражали, то в першій серії «Дівчини мого сина» вона виявилася напрочуд відразливою. Це свідчить про справжній талант, адже настільки кардинальна зміна образу змусила засумніватися, чи це та сама акторка. Однак, це справді Олівія Кук. З розвитком сюжету її героїня стає менш вульгарною та відштовхуючою: до неї поступово звикаєш, часом виникає співчуття, а інколи — відвертий страх.
Історія серіалу, хоч і починається доволі буденно, є надзвичайно драматичною. Мати, схильна до тривожності та гіперконтролю, не бажає відпускати свого «синочка-пиріжочка» до жінки, яку вважає хижачкою. Той факт, що син щасливий поруч із нею, матір не хвилює. Лора (Робін Райт) — успішна галеристка, яка, здавалося б, веде насичене життя. Проте, вона втручається в особисте життя сина, прагнучи, аби крім них двох, там більше нікого не було. На початку перегляду я повністю солідарна з Лорою, адже Черрі (Олівія Кук), нова дівчина сина, з перших хвилин поводиться так, що складно уявити матір, яка б схвалила таку невістку. Однак, по мірі розгортання сюжету, стає зрозумілішим, чому Черрі поводилася настільки зухвало.
Серіал має надзвичайно цікаву структуру: кожна серія поділена на дві частини. Спочатку події розгортаються очима Лори, а потім — очима Черрі. Це неймовірно захоплює, демонструючи, наскільки по-різному героїні сприймають одні й ті ж події. Навіть слова однієї героїні інша трактує по-своєму, вважаючи їх більш агресивними чи образливими. Глядачі протягом шести серій балансуватимуть між співчуттям до матері та до Черрі. Кожна з жінок намагалася налагодити стосунки з суперницею, але це виявилося надзвичайно складно. Боротьба за увагу сина/коханого постійно переходитиме від матері до дівчини і навпаки, доки емоційна напруга не досягне критичної точки. Стає очевидним, що в цьому трикутнику вижити зможе лише одна.
Фінал серіалу безжалісний. Залишається незрозумілим, як єдиний чоловік у цьому трикутнику — син Лори та коханий Черрі — зможе впоратися з наслідками подій. Він постає як абсолютний «тюхтій», нездатний своєчасно відокремитися від матері. Якби він помітив, що стосунки між двома його близькими жінками не складаються, найкращим рішенням було б дистанціюватися, звести зустрічі з батьками до мінімуму. Так, Черрі виявилася складною дівчиною з непростим минулим. Проте, її почуття до хлопця здавалися щирими, і без втручання матері, можливо, все могло б скластися добре, без зайвих драм.
Перегляд серіалу був захопливим, я «ковтнула» його за один вечір. Шанувальникам психологічних драм рекомендую до перегляду. Розповідь подано максимально без спойлерів, щоб зберегти інтригу. Ті, хто вже переглянув серіал, діліться враженнями!