Міністерство культури України вже подало бюджетний запит на фінансування книжкового напряму державної ініціативи «Тисячовесна» у 2027 році. Водночас остаточного підтвердження фінансування ще немає, а конкретні лоти, умови участі та механізми підтримки лише розроблятимуть разом із представниками книжкової сфери. Про це Читомо повідомила заступниця міністра культури України Богдана Лаюк.
«Зараз, в другій половині серпня 2026 року, після першого пітчингу ініціативи Президента України “Тисячовесна”, ми маємо сигнал про те, що наступного року програма може бути розширена на книжки», — сказала Лаюк. За її словами, Мінкульт уже зробив бюджетний запит на книжкову «Тисячовесну». Формувати саму програму почнуть після того, як міністерство отримає відповідь і підтвердження фінансування.
Станом на другу половину серпня ще не затверджені ані остаточний бюджет книжкового напряму, ані суми підтримки для окремих проєктів, ані перелік тих, хто зможе подаватися. Водночас уже відоме коло напрямів, які можуть увійти до програми: бібліотечні закупівлі, підтримка дитячої книжки й читання дітей, цифрові книжки та аудіоконтент, промоція і дистрибуція, перекладна наукова література, доступ до української книжки за кордоном та дороговартісні видавничі проєкти.
Першу публічну дискусію про можливий книжковий напрям «Тисячовесни» провели 13 серпня в Івано-Франківську. У ній взяли участь Богдана Лаюк, народна депутатка і заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук, співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка, директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька та засновник мережі книгарень «Сенс» Олексій Ерінчак. Модерував розмову культурний менеджер Тарас Малий.
Після підтвердження фінансування Мінкульт планує провести окрему стратегічну сесію з книжковою сферою. До формування програми хочуть залучити Український інститут книги, видавців та інших представників ринку, бібліотеки, державні інституції, культурні організації й менеджерів, письменників, перекладачів і критиків.
«Для того, аби ефективно її скласти, неможливо зробити це силами лише Мінкульту. Тому для цього ми будемо проводити стратегічну сесію зі стейкхолдерами сфери: і Українським інститутом книги, і представниками ринку, і бібліотеками, і представниками державного сектору, і культурними менеджерами, і культурними організаціями, і письменниками, і перекладачами, і критиками», — сказала Лаюк. За її словами, одна з цілей — зробити програму «синтетичною», тобто такою, що одночасно працюватиме на кілька частин книжкової сфери, а не фінансуватиме лише окрему її ланку.
«Кожна гривня, яка буде відведена книжкам та літературі в “Тисячовесні”, повинна відпрацювати. Тобто ми маємо зібратися разом зі сферою, зі стейкхолдерами і якомога якісніше визначити, якими мають бути навколокнижкові лоти — доречні саме зараз, потрібні ринку саме зараз, — які закриватимуть виклики не лише однієї ланки цієї дуже вразливої книжкової екосистеми, а працюватимуть на підсилення цілої екосистеми», — сказала вона.
Ще один принцип, який Мінкульт хоче закласти в програму, — довготривалий ефект. За словами Лаюк, проєкти, які отримуватимуть державну підтримку, мають не завершуватися разом із фінансуванням, а давати результат і надалі. Це, на її думку, також допоможе аргументувати потребу в бюджетах на подібні програми у наступні роки.
Водночас у Мінкульті наголошують, що чекати на запуск «Тисячовесни» у 2027 році недостатньо. Через російські атаки книжкова галузь уже зараз потребує окремих термінових механізмів підтримки.
«У цей момент ключовим викликом для друкарень, видавців, книгарень і бібліотек є російські атаки. Ми бачимо, як окремі гравці втрачають потужності, склади, готові наклади. Це шалені збитки, які наразі неможливо облічити, але для деяких учасників ринку збитки становлять до 100% наявних накладів», — сказала Лаюк у коментарі Читомо.
За її словами, уряд паралельно працює над інструментами, які мають допомогти галузі ще до запуску книжкової «Тисячовесни».
Реформи бібліотечної системи
Однією з найчастіше повторюваних пропозицій під час дискусії стали бібліотеки.
Заступниця голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Євгенія Кравчук вважає, що бібліотеки мають бути частиною програми, щоб надруковані книжки зрештою доходили до читача. Водночас вона наголосила, що закупівля книжок сама по собі проблему не вирішить. Вона має відбуватися паралельно з реформуванням бібліотечної мережі, облаштуванням просторів і поліпшенням умов роботи бібліотекарів. «Бібліотека — це не книгозбірня, а серце громади, туди має хотітися прийти. Якщо там немає опалення, немає можливості перебувати довше ніж 15 хвилин, — як там щось обговорювати книжковим клубом?» — зазначила вона.
Окремою частиною цієї проблеми Кравчук назвала оплату праці бібліотекарів: на її думку, працівники бібліотек не можуть постійно утримувати систему завдяки фактично волонтерській роботі.
За системні бібліотечні закупівлі виступила й співзасновниця Видавництва Старого Лева Мар’яна Савка.
Директорка з контенту MEGOGO BOOKS Катерина Котвіцька звернула увагу на книжкові проєкти, які складно реалізувати виключно за ринковими правилами через їхню вартість та обсяг роботи. Як приклад вона навела 14-томне видання творів Лесі Українки. За її словами, держава може підтримувати такі проєкти не лише на етапі створення, а й забезпечувати їхнє потрапляння до бібліотек. У такій моделі підтримку отримує весь ланцюг — редактори, наукові редактори, друкарні та бібліотеки.
Засновник книгарні «Сенс» Олексій Ерінчак вважає, що перед масштабною підтримкою бібліотечної мережі держава має краще зрозуміти її реальний стан. За його словами, нині немає повної картини, скільки бібліотек фактично працюють і скільки з них відвідують читачі.
Він також запропонував розглянути державно-приватне партнерство, за якого приватні команди могли б брати бібліотеки в управління і перетворювати їх на привабливі громадські простори. Ерінчак вважає, що держава має пояснювати органам місцевого самоврядування зв’язок між якісними бібліотеками, людським капіталом громади та її економічним розвитком.
Підтримка дитячої літератури
Однією з найбільш проблемних частин книжкового ринку Мар’яна Савка назвала дитячу літературу. «Я б сказала, що найскладніша ситуація на ринку зараз — із дитячою книгою. Тут треба зрозуміти, що діяти треба дуже швидко, бо ми втратимо покоління, яке зараз не читає, — а потім воно не виросте читачами», — сказала Савка. За її словами, універсальні видавництва скоротили дитячі лінійки: в окремих випадках майже повністю, в інших — на 60–80%. Вона також стверджує, що автори, які пропонують видавцям дитячі книжки, приблизно у 90% випадків чують відмову.
Водночас, за її словами, українські дитячі автори мають потенціал для продажу прав за кордон, і Український інститут книги вже працює у цьому напрямку. Проблема не є суто українською: світовий ринок дитячої книжки теж переживає конкуренцію з цифровими форматами дозвілля.
Серед можливих механізмів у «Тисячовесні» Савка запропонувала конкурси за різними категоріями з чітко визначеними критеріями допомоги. Підтримка дитячої книжки, за словами видавчині, має охоплювати не тільки її видання, а й роботу безпосередньо з дітьми.
«Нам потрібна дитяча промоція читання, бо інакше ми втратимо покоління. Це означає, що треба підтримувати спроможних культурних менеджерів, які здатні робити системні речі, пов’язані з цією промоцією, — залучати авторів, ілюстраторів, акторів і всіх інших, організовувати зустрічі дітей із класними письменниками», — сказала вона.
Однією з базових потреб таких проєктів є навіть оплата поїздок письменників Україною, оскільки саме транспортні витрати можуть робити регулярні зустрічі з читачами недоступними для організаторів.
Окремим напрямом «Тисячовесни» можуть стати шкільні бібліотеки.
Євгенія Кравчук запропонувала шукати механізм, за якого книжки потраплятимуть не лише до мережі публічних бібліотек, що належить до сфери Мінкульту, а й до шкільних бібліотек. Оскільки останні належать до сфери Міністерства освіти і науки, це потребуватиме міжвідомчої співпраці. За словами депутатки, такий напрям можна було б закласти у «Тисячовесну» на рівні гуманітарної політики уряду.
Ще один напрям, який Кравчук пропонує врахувати у програмі, — перекладна наукова література для університетів.
За її словами, частина студентів досі звертається до російськомовних джерел, оскільки потрібних українських перекладів просто немає, а читати спеціалізовану літературу англійською можуть не всі. Тому «Тисячовесна», на її думку, могла б фінансувати ті сегменти книжкового ринку, де потреба існує, але звичайна комерційна модель не забезпечує достатньої кількості українських видань. Кравчук також нагадала, що Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики раніше критикував відсутність книжок у програмі «Тисячовесни» 2026 року.
Окремий блок дискусії стосувався цифрового книжкового контенту.
Катерина Котвіцька назвала серед проблем дефіцит ліцензійних українських авдіокнижок, електронних книжок, авдіодрам та авдіосеріалів. «Це трохи замкнене коло: недостатньо контенту — не розвивається інфраструктура дистрибуції», — пояснила вона. На її думку, державна підтримка виробництва цифрового контенту могла б збільшити його кількість, а вже за цим почала б розвиватися інфраструктура поширення.
Котвіцька вважає, що в Україні є достатньо ІТ-фахівців, здатних створювати цифрові книжкові продукти, однак ринку потрібен початковий імпульс. Водночас вона наголосила, що цифрова книжка не повинна витісняти паперову: різні формати мають існувати в одній екосистемі.
Книжкові клуби
Під час дискусії Катерина Котвіцька також розповіла про книжкові клуби як локальні осередки, які можуть впливати навіть на формування бібліотечних фондів. MEGOGO BOOKS створив окремий хаб книжкових клубів, де користувачі можуть знайти спільноту за містом, форматом або тематикою. За словами Котвіцької, у Польщі книжкові клуби, зокрема, формували читацький запит у бібліотеках, а фонди поповнювалися саме тими книжками й у тій кількості, які були потрібні конкретній громаді.
Олексій Ерінчак вважає, що однією з головних проблем українського книжкового ринку є не брак контенту як такого, а брак ресурсів на його поширення. За його словами, навіть якісний проєкт після отримання гранту може залишитися майже непомітним, якщо не матиме бюджету на дистрибуцію та рекламу.
Він зазначив, що читачі досі можуть приходити у книгарні з переконанням, що «українською нема що читати», хоча українські видавництва щороку випускають велику кількість книжок. «Я впевнений, що “Тисячовесна” мала б допомогти проєктам, які готові промотувати читання на більшій аудиторії, підтримавши саме їхню дистрибуцію. Я можу зробити круту кампанію в “Сенсі”, але, вибачте, в мене немає 10–20 мільйонів гривень, щоб розповсюдити її на всю Україну, — мою кампанію побачать 200–500 тисяч людей, залежно від бюджету. Якщо ж підключиться держава зі своїми ресурсами — це побачить набагато більше людей», — сказав Ерінчак.
Підтримка для українців за кордоном
Євгенія Кравчук наголосила, що під час формування книжкового напряму не варто обмежуватися читачами всередині України. За її словами, одна з найчастіших потреб, яку озвучують українці за кордоном, — доступ до українських книжок, особливо для родин із дітьми. Вона запропонувала розглядати не лише доставку паперових книжок, а й цифрові підписки та інші способи легального доступу до електронних видань.
Загалом станом на серпень 2026 року книжковий напрям «Тисячовесни» ще не сформований остаточно: Мінкульт подав бюджетний запит і після підтвердження фінансування планує разом із представниками сфери визначити конкретні напрями та умови участі. Серед можливих напрямів — бібліотечні закупівлі, підтримку дитячої книжки й читання, цифровий контент, перекладну наукову літературу, дистрибуцію та доступ до українських книжок за кордоном.
Рада підтримала у першому читанні «єКнигу», оренду для книгарень і жорсткіші санкції за книжки з рф