Давня подруга, яка вже кілька років живе у Канаді, розповіла про курйозну ситуацію, що сталася з нею на Дні народження колеги. Вона була ображена, але не могла зрозуміти, на кого саме — на колегу, яка не попередила про формат свята, чи на себе, що не розібралася в місцевих культурних традиціях.
Подруга працювала у канадській фірмі вже два роки й встигла подружитися з деякими колегами. Коли одна з них запросила її на День народження, вона з радістю погодилася. Придбала хороший подарунок, букет квітів і прийшла на свято. Вечір проходив чудово, доки в кінці офіціант не приніс їй рахунок за її страву та напої.
Виявилося, що всі гості платили за себе, а подарунків та квітів ніхто не дарував. Подруга ж витратила на подарунок і квіти 150 доларів, а її чек склав ще 70 доларів.
Вже вдома, досліджуючи різницю менталітетів та культур, вона натрапила на обговорення, де багато українців зізнавалися, що потрапляли у подібні неприємні ситуації.
В українській культурі прийнято, що іменинник відповідає за своє свято: бронює заклад, дбає про комфорт гостей, стежить, щоб ніхто не залишався без їжі чи напоїв, і, звісно, оплачує весь рахунок. Існує також негласне правило: подарунок має як мінімум «окупити» місце за столом, тобто своєрідний «бартер» квитка на свято на подарунки.
У Канаді, як і в США та Північній/Західній Європі, День народження — це насамперед привід для зустрічі та спілкування. Подарунки можуть бути символічними (пляшка вина, квіти, листівка, книга, свічка) або їх може не бути зовсім. Кожен гість оплачує власні витрати.
Хоча такий підхід може здатися дивним, він є зручнішим. Навіть за браку коштів, можна замовити щось недороге, але все одно святкувати та спілкуватися. Іменинник також може дозволити собі оплатити лише власні витрати, якщо не має можливості пригощати гостей.
В Україні ж, якщо людина не має коштів на подарунок, вона часто відмовляється від відвідування свята через незручність. Це також не дуже зручно для іменинника, адже можуть бути відсутні бажані гості. Окрім того, буває, що гості дарують непотрібні ювіляру речі, марнуючи час та гроші на організацію свята.
З точки зору іноземця, отримання дорогих подарунків, таких як елітні парфуми, шовковий шарф чи техніка, може здатися дивним і навіть зобов’язуючим. Вони звикли до невеликих знаків уваги або до того, що гості спільно оплачують рахунок для героя свята.
Західний варіант святкування видається більш зручним, але й він має свої нюанси. Часто рахунок ділять порівну (split the bill evenly) між усіма присутніми, щоб спростити розрахунок. Однак, якщо ви замовили салат і воду, а хтось інший — кілька страв і коктейлів, рівний поділ рахунку може бути несправедливим. До того ж, у Канаді та США до суми додаються податки (штату чи провінції) та обов’язкові чайові (15-20%), що значно збільшує кінцеву вартість.
Як не збанкрутувати на іноземних вечірках
Щоб уникнути неприємних ситуацій з рахунками, варто запам’ятати кілька правил.
Коли іноземець пропонує «Let’s meet for drinks» або «Join me at the restaurant», це не запрошення на банкет, а пропозиція скласти компанію, де кожен платить за себе. Якщо ж вживається слово «hosting» (я приймаю/влаштовую) або фраза «my treat» (я пригощаю), це означає, що витрати покриває запрошувач.
Не бійтеся ставити запитання. У США, Нідерландах чи Німеччині запитати в чаті: «Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)» — цілком нормально і буде розцінено як прямоту. У Великій Британії чи Франції краще сформулювати питання м’якше: «How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)», щоб не здатися надто різким.