На Amazon Prime вийшов зворушливий серіал про дорослішання “Стерлінґ Пойнт”, який має всі шанси стати одним з головних шоу літа. Розповідаємо, чому його варто подивитися.
Серіали про дорослішання — популярний тренд останніх років. Схоже, дорослі люди почали дивитися затишні підліткові драми, щоб на деякий час забути про власні проблеми. “Літо, коли я стала привабливою”, “Поза кампусом”, “Коли завмирає серце” очолюють рейтинги найпопулярніших шоу, а тепер у нас є новий серіал для ескапізму — “Стерлінґ Пойнт”. Назва звучить так, ніби йдеться про банк, але насправді це новий серіал Amazon про 17-річну Енні (Елла Рубін), яка разом зі своїм братом-близнюком Коннором (Кін Раффало) успадковує віддалений острів посеред озера в Канаді. Там вона проводить літо, поступово занурюючись у життя місцевих.
У “Стерлінґ Пойнт” є всі атрибути класичної підліткової драми: відсутні батьки, любовні трикутники, нерозділені почуття та відокремлена, але напрочуд затишна локація, яку головним героям не хочеться залишати. Але все ж у цього серіалу є дещо більше. Його персонажі — строката компанія вільнодумних підлітків — складні, об’ємні та багатошарові. Кожного з них визначають тривоги й питання, характерні для ранньої дорослості: ким я маю стати? Чого я насправді хочу для себе? Що станеться, якщо я вчиню інакше? І як мені це зрозуміти?
На відміну від глянцевої, трохи ретро-нереальності таких серіалів, як “Літо, коли я стала привабливою” та “Поза кампусом” (у кожного з них, безумовно, є своя чарівність), “Стерлінґ Пойнт” існує у значно більш автентичному просторі. Ці діти курять траву у своїх кімнатах, роблять собі тату у стилі stick ’n’ poke та читають Бессела ван дер Колка “Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому”. Вони дорікають одне одному за уникаючий тип прив’язаності, носять джорти, бандани й срібні каблучки. Є моменти, коли камера затримується на їхніх мокрих від води обличчях, а єдиним звуком стає тихе хлюпання озера. І тоді “Стерлінґ Пойнт” нагадує радше незалежне coming-of-age кіно з нульових, ніж нову хвилю підліткових драм. Так, серіал продюсувала команда, яка стояла за “Пліткарка”, але ані блиску, ані гламуру тут не шукайте.
Втім, завдяки ідилічній локації, густо засадженій соснами (переважно “Стерлінґ Пойнт” знімали в канадському регіоні озер Мускока), та акторам із модельною зовнішністю, це все одно дуже ескапістський досвід. Ці підлітки пересуваються човнами, влаштовують вечірки в дерев’яних будинках на березі озера та переважно просто проводять час разом між підробітками, за які отримують гроші готівкою. Їхні проблеми справжні й непрості, тому сюжет не втрачає темпу, але ніколи не стає по-справжньому важким. Тут немає травми з великої літери “Т”; ви не будете сидіти перед екраном, побоюючись, що ось-ось станеться щось жахливе.
А в час, коли сучасне життя — особливо життя молодих людей — дедалі частіше здається замкненим у яскравому прямокутнику екрана iPhone, є щось напрочуд заспокійливе в серіалі, настільки глибоко вкоріненому в природі.
Тож так: “Стерлінґ Пойнт” безумовно вписується в нову хвилю підліткових драм, але, ймовірно, сподобається й тим, хто хоче чогось більш змістовного, ніж солодкуватий серіал для фонового перегляду під час нескінченного скролінгу в телефоні. Він достатньо соковитий і захопливий, щоб утримувати увагу, але не змушує нервову систему спалахувати, як останній сезон “Ейфорія”. Натомість поступово затягує вас у свій світ — і робить так, що вам стає в ньому добре. А коли серіал закінчується, ви й самі не захочете його залишати.