Немає жодного сумніву, що капучіно вигадали італійські ченці-капуцини. У Середні віки чорна кава була під забороною у католицької церкви і вважалася диявольським напоєм, оскільки надавала бадьорості духу, збуджувала і викликала звикання. Не дарма говорили, що справжня кава має бути гарячою, як саме пекло. Тому капуцини стали додавати до чорної кави трохи гарячого козячого молока, що надавало кави трохи м'якості та солодощі і тим самим знімало з цього напою якийсь гріх.
Ченці з особливим трепетом ставилися до свого дітища, оскільки були позбавлені багатьох радостей земних. Цей новий рецепт приготування кави розносився на багато кілометрів далеко за межі Італії. До наших днів дійшли десятки рецептів приготування капучіно. Але всі сучасні кавово-молочні напої походять саме від нього.
Згодом молоко збивалося і на поверхні кави утворювалася густа та солодка молочна піна, яка не дозволяла каві остигати та вивітрювати свої аромати. Такий контраст, білої та солодкої молочної піни та чорної як ніч кави, породив багато суперечок у церкві. Дехто вважав, що це мирний договір між раєм і пеклом, інші вважали, що тепер кава стала «чистішою» і позбулася своєї негативної «чорної» сторони. Але так чи інакше незвичайний казковий смак капучино говорив сам за себе.
З роками технологія приготування капучіно змінювалася і вдосконалювалася, але незмінним залишалося одне — те, що капучино обов'язково має бути з молоком. З'являлися спеціальні пристрої для одержання молочної піни, з'являлися кава-машини. Технічний прогрес торкнувся всіх етапів приготування капучино.
Сьогодні класичним капучино вважається напій, що на третину складається з кави-еспресо, ще на третину з гарячого молока і ще на третину із збитої густої молочної піни (її називають англійською foam).
Спочатку збивається молоко температурою приблизно до 70-75 градусів, потім готується еспресо. Поки кава готується, молоко, як то кажуть, дихає і трохи відстоюється. Головне, щоб молоко не осіло, а являло собою однорідну густу масу. У готову чашку еспресо різкими рухами виливається збите молоко. Капучіно готовий! Правильний капучино виходить тільки якщо молоко не встигло осісти і не було доведено до кипіння.
Пити капучино можна з цукром, з медом, з шоколадом, зі спеціями (найпопулярніші кориця, мускатний горіх, кардамон та імбир). Це цілком і повністю залежить від ваших смакових уподобань, але все одно пити його треба насолоджуючись, це теж своєрідне мистецтво. Головне, щоб смак кави був не надто гіркий, але й не надто слабкий. Потрібно, щоб молоко «заспокоювало» каву, але не домінувало до смаку. А молоко краще вибирати жирніше, від 3,5% жирності.
У класичному італійському розумінні капучіно – це перемішана кавова пінка на поверхні еспресо (крему) із збитою молочною піною (фоам). Італійці знаються на справжній каві. Можливо тому саме в Італії зародилося арт-латте — мистецтво приготування капучино.
Молоко в каву вливається таким чином, що на поверхні чашки залишається якесь зображення, чи то серце чи яблучко, не важливо! Це художнє приготування капучино — як театральна вистава, але лише з двома дійовими особами: кавою та молоком. Арт-латте можна вчитися роками, але все одно не досягти рівня майстерності, адже це справжній Божий дар. У світі є лише одиниці, які бездоганно володіють цим мистецтвом.
На жаль, у двадцять першому реактивному столітті, у столітті швидкостей, під капучино почали розуміти все, що містить каву і молоко, навіть якщо і молоко, і розчинну каву. Додав окропу – отримав капучино! А де душа? Де пристрасть?
Справжній капучино не можна приготувати в домашніх умовах, але це лише змушує нас думати про нього як про недосяжну насолоду. І отримувати воістину райське насолоду від поглинання цього кавово-молочного шедевра.