Розглядаю свої світлини з 2000-х, і мене трохи пересмикує. Ми викручувалися як могли, чесне слово. Тоді вважалося, що піклування про себе — це неодмінно через дискомфорт і муки. Якщо не пекло, не стягувало і не шкребло — значить, не ефективно, повідомляє Ukr.Media.
Нині мені 38, із темними колами під очима від новин і геть відсутня терпимість до речей, які ускладнюють моє існування. Маркетологи й досі прагнуть нав’язати нам ідею досконалого обличчя за допомогою якихось агресивних косметичних продуктів, але будемо чесні: половину того, чим ми звикли користуватися з молодості, варто просто викинути у відро для сміття.
Абразивні скраби з зернятками
Той самий знаменитий скраб з абрикосовими кісточками, котрий, здається, був у кожній ванній кімнаті країни. Пам’ятаю, як шоркала ним щоки, сподіваючись усунути шорсткості, висипи і водночас кілька своїх гріхів. Здавалося, чим дужче роздерти, тим швидше з’явиться нова, шовковиста шкіра. Насправді ми лише влаштовували обличчю катування з мікротріщинами, куди потім із задоволенням проникали бактерії. Тепер я використовую цей тюбик тільки в душі — шкрябати п’яти перед сезоном відкритих босоніжок, там йому і місце. А для обличчя вже давно перейшла на ензимні пудри. Вони розчиняють усе зайве делікатно, без спецефектів будівельної наждачки.
Вмивалки «до рипіння»
О, це моя улюблена тема. Вмилася гелем, витерлася рушником — і не можеш моргнути, бо шкіра напружилася на черепі. Ми ж свято вірили, що скрип під пальцями є головною ознакою чистоти. А шкіра в цей час просто благала про допомогу і починала в паніці продукувати ще більше жиру, щоб хоч якось відновити захист. Тому до обіду обличчя сяяло, як налите олією, хоча на носі відшаровувалося. Тепер я віддаю перевагу тільки лагідним пінкам. Обличчя після них звичайне. Не рипить, не стягує. Просто чисте обличчя живої людини.
Спиртові тоніки від вугрів
Як пригадаю цей аромат, аж очі починають зволожуватися. З’явився прищ — беремо ватний диск, щедро наливаємо лосьйон, в якому спирту більше, ніж у дідовій наливці, і припікаємо. Щоб аж дим пішов. Прищ, можливо, і зникав під таким тиском, але навколо утворювалася випалена земля, на якій через день вилазили ще три нові запалення. Мені знадобилися роки, щоб усвідомити одну річ: саліцилова кислота відмінно діє без спирту, а ніацинамід взагалі лікує без цих садистських прийомів.
Чорні маски-плівки від чорних цяток
Хто не ревів, віддираючи цю гумову масу з носа, той не пізнав життя. Разом з маскою віддирався дрібний пушок, надія на краще і верхній шар епідермісу. А чорні цятки? Вони здебільшого залишалися на місці, насмішкувато виглядаючи з розширених пор. Я давно припинила цей мазохізм. Звичайна гідрофільна олія робить те саме, тільки лагідно. Наносиш на сухе обличчя, медитативно масажуєш кілька хвилин (якраз є час замислитися про своє існування), змиваєш водою, а потім пінкою. Усе розчиняється без сліз і вирваного волосся.
Насичені тональні креми-«штукатурки»
Епоха раннього Інстаграму нас неабияк травмувала. Обличчя повинно було виглядати як матова штучна маска — жодної веснянки, жодної пори. Якось я знайшла у засіках свій старий щільний тональник, нанесла з цікавості — і миттєво постарішала років на десять. Ця шпаклівка забивається в мімічні зморшки, яких у мене вдосталь, і робить з обличчя маску Тутанхамона. Нехай йому всяке. Легкий BB-крем (або невагомий матуючий флюїд, якщо шкіра схильна до жирності) — мій максимум. Так, через нього помітно, що я жива жінка, яка іноді недосипає. Якщо десь виліз синець чи почервоніння, я просто точково наношу консилер і біжу у справах.
Рідкі матові помади, що висушують губи
Вони трималися намертво. Можна було їсти борщ, пити каву, цілуватися під дощем — колір залишався на губах. Але ж до вечора губи перетворювалися на зморщені родзинки, а відмити цей цемент можна було тільки металевою губкою. Я більше не хочу нікому нічого доводити такою ціною. Відтінкові бальзами, звичайні кремові помади, які з’їдаються за дві години, або сучасні матові помади, в які нарешті здогадалися налити зволожуючих олій — ну і добре. Зате губи не тріскаються, коли намагаєшся посміхнутися.
Ми якось непомітно переросли той вік, коли краса вимагала жертв. Тепер я хочу, щоб моя ванна кімната була зоною затишку, а не філією інквізиції. У нас і так щодня вистачає переживань, тож нехай хоча б крем просто виконує свою роботу, не знущаючись з мого обличчя. Піду, напевно, викину матову помаду, яка лежить у шухляді з 2018 року. І вам раджу трохи розібрати полички — гарантую, стає легше дихати.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви вже викинули свою косметичну «інквізицію» чи досі сумуєте за відчуттям чистоти до скрипу?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🌿 Тільки лагідний догляд 🧼 Люблю термоядерні засоби 🤔 Ще чищу полички
📊 Карта думок
🌿 Тільки лагідний догляд 0% 🧼 Люблю термоядерні засоби 0% 🤔 Ще чищу полички 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!