Якщо розглянути родинний фотоальбом і знайти фото матері чи бабусі в 40-річному віці, можна помітити певну відмінність у порівнянні із сучасними жінками. На знімках минулого — стримані костюми, “хімічна завивка”, серйозний вираз обличчя, що може додавати візуально десять років. Чоловіки на тих самих фото також здаються старшими: вуса, ділові костюми, зачесане назад волосся. Це свідчить про те, що вік додавали не тільки косметичні засоби, але й побутові умови, мода та загальне сприйняття дорослості.
Побутова рутина та “друга зміна”
Перші пральні машини в Радянському Союзі були доволі примітивними. Це були, по суті, баки з мішалкою, де воду потрібно було гріти, заливати та зливати вручну. Білизну викручували через валики, обертаючи ручку. У 1980-х з’явилися моделі “Фея” та “Золушка”, які не мали функції викручування, а повністю автоматичні машини, як-от “В’ятка”, коштували як дві-три місячні зарплати. Також слід згадати відсутність одноразових підгузків, що вимагало постійного прання та прасування дитячих пелюшок. Навіть наприкінці 1980-х гаряча вода була доступна лише у двох третин міських родин, а в сільській місцевості — майже ніде.
Усі ці домашні роботи виконувалися жінками після основного робочого дня. В Україні жінки становили понад половину всіх працівників. Згідно з дослідженням 1985 року, після робочої зміни жінка витрачала на домашні справи понад три години, тоді як чоловік — менш як годину. У вихідний день цей показник сягав понад шість годин для жінок проти неповних трьох для чоловіків. На походи до магазинів та стояння в чергах у будній день жінка витрачала майже втричі більше часу, ніж чоловік. У підсумку, на відпочинок та особисті справи залишалося 2 години 24 хвилини для жінок і 4 години для чоловіків.
Мода на зачіски: “хімія”, начіс та бабетта
Хімічна завивка, що стала популярною в 1950-х, залишалася актуальною до кінця 1980-х. Її часто називали “шестимісячною”. Ті, хто вподобав таку зачіску, нерідко не змінювали її протягом багатьох років, тому на фотографіях можна побачити одні й ті ж кучері як у молодому, так і у зрілому віці. У 1960-х роках з’явилися модні тенденції на начіс та бабетту, натхненні фільмом “Бабетта йде на війну” з Бріжит Бардо. Високі зачіски робили в перукарнях, і їх оберігали від розчісування до тижня, намагаючись якомога рідше мити голову. Спати доводилося на валику або навіть сидячи. Журнал “Робітниця” на початку 1960-х критикував цю моду, зазначаючи, що дівчата зі збитим волоссям “виглядають значно старшими за свої роки”. Образ дорослої жінки тоді передбачав солідність, тому “хімія” досі асоціюється з бабусиним стилем.
Одяг: індивідуальний пошив та правила етикету
Якісну сукню чи костюм нерідко не купували, а шили самостійно за викрійками з журналів “Робітниця” та “Радянська жінка”, або ж зверталися до ательє, де на пошиття також доводилося чекати в черзі. Модний журнал “Бурда” почав видаватися російською лише наприкінці 1980-х. У будинках моди створювали окремі колекції для молоді та для старшого віку.
У сільській місцевості зовнішній вигляд дорослої жінки часто перебував під наглядом сусідів. Етнографи, які спілкувалися з місцевими мешканками на Поділлі, записали розповідь однієї жінки, яка в 33 роки залишилася вдовою з двома доньками: “То я стінялася шапку вдіти. І штанів стінялася вдягнути. Бо я сама жила”. Спідниці вище коліна вважалися виключно молодіжним одягом.
Ранні шлюби та статус бабусі
У 1990 році середня вік нареченої в Україні становив 21,8 року, при цьому майже половина жінок виходила заміж молодшими за 20 років. Першу дитину народжували приблизно у 22-23 роки. Сьогодні середній вік для першого шлюбу — понад 26 років, частка наречених молодших за 20 років становить одну з десяти, а перші пологи відбуваються у 25-26 років.
Отже, у 40 років жінка тоді зазвичай мала майже дорослого сина чи доньку, а в 45 років нерідко вже ставала бабусею. Сьогодні ж первістка народжують на 3-4 роки пізніше, тому статус бабусі в 45 років — значно рідкісніше явище.
Фотографії “на пам’ять”
Відвідування фотоательє було подією, яка часто була пов’язана з урочистим моментом. Ретушери могли коригувати риси обличчя, але позу, одяг та зачіску залишали без змін. Плівку берегли, тому до фотоальбому потрапляли майже всі зроблені знімки. Сьогодні ж із десятків кадрів, зроблених сучасними камерами, до соціальних мереж потрапляє лише найкращий, часто ще й оброблений фільтрами. Таким чином, ми порівнюємо святкові портрети матерів із власними вдалим селфі.
Джерело новини: ukr.media