“Галерина” (gallerina) – це жінка-галерист або професіонал, котра зайнята у сфері мистецтва. В останні місяці цей типаж знову опинився у центрі зацікавленості модної спільноти, адже дизайнери все активніше звертаються до стилістики жінок з мистецького кола. Як приклад сучасної “галерини” можна назвати аукціоністку Sotheby’s Філліс Као, чий зовнішній вигляд під час торгів привертає не менше уваги, ніж об’єкти, які вона продає з аукціону. З цього виникає питання: яким чином жінка, яка займається мистецтвом та формує естетичні погляди, створює свій особистий гардероб? У цьому аспекті Александра Леклерк (до шлюбу Сен-Мльо), випускниця École du Louvre за фахом “історія мистецтва” та координаторка арт-проєктів, розглядає архетип “галерини”, роз’яснює його міфологію та важливість, а також розповідає, як цей образ трактують сучасні дизайнери.
Стиль gallerina існував набагато раніше, ніж мода та соціальні мережі надали йому найменування. Його раннім втіленням була Пеггі Гуггенхайм — знана нью-йоркська збирачка мистецтва. Її стиль був інтелектуальним, відважним та глибоко індивідуальним. Вона одягалася так, щоб підкреслити власний смак як унікальне явище. Її гардероб був частиною ролі меценатки та продовженням кураторського способу мислення.
Гуггенгайм усвідомлювала, що меценатство не завершується колекціонуванням творів мистецтва, а віддзеркалюється й у зовнішньому вигляді. Вона товаришувала з Ельзою Скіапареллі та часто з’являлася в її сюрреалістичних виробах – таким чином підтримуючи ті ж авангардні концепції, що й митці, чиї роботи вона збирала. Обираючи Schiaparelli, Гуггенхайм не просто носила одяг, а демонструвала свою приналежність до цього оточення. Її гардероб перетворювався на продовження кураторського погляду. У її випадку галерея та ательє розмовляли однією мовою.
Chanel Pre-Fall 2026
Цей підхід наслідують сучасні жінки зі світу мистецтва. Альмін Рех та Вікторія Міро працюють із гардеробом так само, як із виставками — через добір та акуратність. Вони надають перевагу чітким силуетам та стриманим кольорам. У їхньому одязі відсутні випадкові рішення. Кожна річ виглядає доречно та має своє призначення. Такий гардероб не залежить від модних тенденцій і розрахований на тривалий час. Філліс Као стала новим еталоном стилю “галерина”. Вона працює аукціоністкою та представляє твори мистецтва. Її зовнішність часто співвідноситься з тим, що вона демонструє під час торгів. Вона обирає одяг, який відгукується кольорами або композицією картини. Таким чином її гардероб підсилює контекст того, що відбувається. Її одяг — невід’ємна частина її професійної діяльності. Саме так формується сучасне розуміння стилю “галерина” — через поєднання смаку, функції та середовища.
Chanel Pre-Fall 2026
Реклама.
Сьогодні мода активно відображає цей погляд. Під орудою Матьє Блазі бренд Chanel підігрує естетиці gallerina. Одяг має природний, інтелігентний та зручний вигляд. Він відповідає темпу міського життя. Такий стиль пасує жінці, яка виходить із метро та прямує до галереї у Челсі. Вона не має наміру ні злитися з юрбою, ні привертати увагу. Вона виглядає гармонійно у своєму оточенні.
Alaïa Resort 2026
У сучасній моді цей зв’язок із мистецтвом простежується все виразніше. В Alaïa образ “галерини” представлено через форму: силуети виглядають майже скульптурно, вони чітко окреслюють фігуру. У The Row цей підхід розвивається по-іншому — через подовжені класичні вироби (пальта, спідниці, сукні) та помірні пропорції, які вже давно стали частиною буденного гардероба жінок у мистецькому світі. У Schiaparelli інша тональність — більш виразна та пов’язана із сюрреалізмом. Це нагадує, що “галерина” може бути не лише стриманою, а й концептуальною.
Schiaparelli Couture весна-літо 2026
У Jacquemus цей зв’язок між модою та мистецтвом показаний у буквальному сенсі. Показ осінь-зима 2026/2027 відбувся в Musée National Picasso-Paris, безпосередньо поряд із роботами Пабло Пікассо. У цьому середовищі одяг сприймався інакше: не як окрема сезонна колекція, а як частина експозиції. Речі були схожі на об’єкти, які можна розглядати так само, як картини.
The Row Pre-Fall 2026
Аналогічну логіку застосував Джонатан Андерсон у Dior. Кутюрне шоу бренду сезону весна-літо 2026 відбулося в Musée Rodin, і цей простір одразу задав інший рівень сприйняття. Тут зв’язок між мистецтвом і модою мав не декоративний, а персональний і обдуманий вигляд. Андерсон звернувся до кераміки Магдалени Одундо та переніс її плавні, органічні форми у силуети одягу та аксесуари. Ювелірні вироби відсилали до портретних мініатюр XVIII століття Розальби Карр’єри.
Jacquemus осінь-зима 2026/2027
Мода все частіше орієнтується на те, як функціонують галереї. В основі цього процесу — реальна професія та чітко сформований імідж. Стиль “галерина” базується на точному відчутті смаку та ретельно продуманому підході до одягу. Такий гардероб відповідає щоденним потребам жінок у мистецькій сфері: працювати з художниками, презентувати їхні твори, бути присутньою на відкриттях, ярмарках і аукціонах. Тому одяг має бути комфортним, стриманим та відповідним у різних обставинах. Саме ця функціональність і створює елегантність цього стилю. Він одночасно практичний та естетичний.
Christian Dior Couture весна-літо 2026
За матеріалом vogue.com.au