Перетворення простого денного одягу на справжні маніфести глобального стилю – улюблений прояв сучасних модних трендів. Секрет вдалого образу у такому контексті криється у вмінні поєднувати щоденну практичність з безтурботністю. Так народжуються комбінації, які продовжують надихати дизайнерів та модниць, і просто зараз до них належить тандем смугастого топу та спідниці-олівця.
Хроніки стритстайлу переконливо доводять, що класичний топ у смужку й надалі є актуальним в рамках щоденних аутфітів. Обтислий чи більш вільний, у традиційних синіх і червоних тонах або ж у нових несподіваних поєднаннях відтінків. У дуеті з невагомою білою спідницею-олівцем він миттєво переносить нас до атмосфери Французької Рив’єри, створюючи винятково фемінінний та вишуканий образ. Завершити такий лук можна в’єтнамками на підборах чи плоскій підошві, а також протисонцевими окулярами й шовковою хусткою.
Смугастий топ — це бездоганна класика поза часом. Початково створений як функціональна форма для моряків у XIX столітті, він був визволений із суто робочого контексту завдяки візіонерському чуттю Коко Шанель, яка у 1913 році сміливо інтегрувала його до жіночого гардероба. З того моменту кінематограф і музика остаточно закарбували його культовий статус: наприкінці 1940-х років Мерілін Монро позувала в Санта-Моніці саме у топі в червону смужку, а Одрі Гепберн обирала такий топ для своїх невимушених щоденних образів. У 1960-х французьке кіно зробило смугастий принт своєю візитівкою завдяки незабутнім появам Жанни Себерг у стрічці “На останньому подиху” (1960) та Бріжит Бардо у фільмі “Зневага” (1963). Навіть світ рок-н-ролу 1970-х не встояв перед цим шармом: Патті Сміт виходила на сцену в Нью-Йорку у смугастому топі та простих джинсах, підтверджуючи колосальну універсальність речі, здатної нескінченно переосмислюватися, не втрачаючи своєї культової ДНК.