Давня подруга, яка вже кілька років живе в Канаді, розповіла про кумедний випадок на дні народження колеги. Вона щиро дивувалася, чому опинилася в незручній ситуації, адже принесла подарунок та квіти. Виявилося, що українські традиції святкування суттєво відрізняються від канадських.
Подруга працює у канадській фірмі вже два роки і добре подружилася з колегами. Коли одна з них запросила її на свій День народження, вона з радістю погодилася. Придбала гарний подарунок, букет квітів і вирушила на свято. Все проходило чудово, поки наприкінці вечора офіціант не приніс їй рахунок за замовлені страви та напої.
З’ясувалося, що на цьому святі кожен гість платив за себе. Подарунків та квітів ніхто не дарував. Подруга ж витратила на презент і букет 150 доларів, а ще 70 — за власний чек…
Вже вдома, вивчаючи інформацію про культурні відмінності, вона натрапила на обговорення, де багато українців ділилися схожими історіями про потрапляння у подібні неприємні ситуації за кордоном.
Українці славляться своєю гостинністю, і в нас іменинник зазвичай відповідає за організацію свята: бронює заклад, дбає про комфорт гостей, стежить, аби ніхто не сидів з порожньою тарілкою чи келихом, і, звісно, оплачує рахунок. Існує також негласне правило: вартість подарунка має хоча б приблизно «окупити» місце за столом, тобто своєрідний «бартер» — квиток на свято в обмін на подарунок.
Натомість у Канаді, як і в США та країнах Північної і Західної Європи, день народження — це передусім привід для зустрічі та спілкування. Подарунки можна не дарувати взагалі, або принести щось символічне (пляшку вина, квіти, жартівливу листівку, книгу чи свічку), а рахунок кожен гість оплачує самостійно.
Хоча такий підхід може здатися нам дивним, на думку авторки, він є зручнішим. Навіть якщо у когось обмежені фінансові можливості, він може замовити щось недороге і все одно долучитися до святкування та спілкування. Іменинник, у якого бракує коштів на святкування, може дозволити собі оплатити лише власні витрати.
В українських реаліях, якщо людина не має коштів на подарунок, вона часто відмовляється від участі у святі, аби уникнути незручних відчуттів. Це може бути невигідно і для іменинника, адже він може не побачити тих, кого бажав би бачити на своєму святі. До того ж, буває, що гості дарують речі, які зовсім не потрібні ювіляру. В результаті, людина витрачає час та гроші на організацію свята, а отримує в подарунок непотрібні речі.
Погляньмо на ситуацію очима іноземного іменинника: отримання дорогих парфумів, шовкового шарфа чи техніки може здатися дивним, а іноді й зобов’язуючим. Західні люди звикли до маленьких знаків уваги або до того, що гості скидаються і оплачують рахунок для іменинника.
Західна модель святкування виглядає зручнішою, але й вона має свої недоліки. Часто рахунок ділять порівну між усіма присутніми (split the bill evenly), аби офіціанту не доводилося довго вираховувати індивідуальні суми. Якщо ви замовили легкий салат і склянку води, а хтось — кілька бургерів та коктейлів, рівний поділ рахунку може бути неприємним. Варто також пам’ятати, що в Канаді та США до загальної суми додаються податки штату чи провінції, а також обов’язкові чайові (близько 15-20%), що суттєво збільшує вартість.
Як не збанкрутувати на іноземних вечірках
Щоб уникнути неприємних сюрпризів з рахунком, варто запам’ятати кілька правил.
Коли іноземець пропонує: «Let’s meet for drinks» або «Join me at the restaurant», це не запрошення на бенкет. Це пропозиція скласти компанію, що означає: кожен платить за себе. Якщо ж ви чуєте «hosting» (я приймаю/влаштовую) або чітке «my treat» (я пригощаю), тоді можна розслабитися і не діставати гаманець.
Не бійтеся запитувати. У США, Нідерландах чи Німеччині цілком нормально написати в чат: «Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)». Вашу прямоту оцінять. У Великій Британії чи Франції краще сформулювати запитання м’якше, наприклад: «How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)», щоб не здатися надто різким.