Ділова зустріч у Саудівській Аравії: господар схоплюється з місця, обіймає відвідувача, цілує, а потім саджає поруч і тримає за руку, поки їм несуть каву. Іноземець може подумати, що це рідні брати. Аж раптом виявляється, що ці двоє бачать один одного вперше.
На вулицях Індії, Саудівської Аравії чи Марокко дорослі чоловіки, які йдуть за руку або обійнявшись за плечі, — звичне явище. Для європейського туриста це може здатися незвичним, адже в західній культурі такі жести асоціюються з романтикою. Але там, де ми вбачаємо таємний зміст, місцеві мешканці бачать просту дружбу й довіру.
Мова довіри в різних культурах
У консервативних суспільствах дотики мають зовсім інші межі. В Індії чи Марокко друзі однієї статі можуть спокійно йти за руку. Марокканське чоловіче рукостискання нерідко триває протягом усієї розмови, а в Еміратах друзі можуть вітати один одного дотиком носів.
Релігія тут ні до чого: ця традиція однаково поширена і серед мусульман, і серед індуїстів в Індії, і навіть у китайській глушині, осторонь великих міст, де молоді люди однієї статі теж ходять за руку.
Чому чоловікам можна, а парам — не можна?
У багатьох із цих країн діє суворе правило: публічні дотики між чоловіком і жінкою неприпустимі. В Індії навіть законному подружжю не варто триматися за руки на людях. А в Саудівській Аравії побачити на вулиці чоловіка й жінку, які торкаються один одного, майже неможливо.
Історично в багатьох традиційних суспільствах спілкування між статями поза родиною було суворо обмежене.
Через це дозвілля найчастіше проводили в компанії своєї статі. У Саудівській Аравії кав’ярні тривалий час заповнювали тільки чоловіки, а в Еміратах хлопці та дівчата з певного віку проводять час окремо. Саме чоловіче коло ставало головним місцем для спілкування, підтримки й міцної дружби, яку висловлювали, зокрема, через обійми. Водночас жінки теж тактильні: марокканські та індійські дівчата під час зустрічі цілують одна одну в щоки й гуляють, тримаючись за руки.
А проте раніше так було скрізь
Уявлення про те, що дорослим чоловікам можна щонайбільше поплескати один одного по плечу, сформувалося на Заході не так давно.
На старих американських світлинах від 1850-х до 1940-х років можна побачити чоловіків, які сидять впритул одне до одного, тримаються за руки або обіймають друзів. У ті часи такі жести означали винятково щиру дружбу. Традиційно чоловіки ходили за руку і на півдні Європи, наприклад, в Італії.
В українській культурі теж є приклади міцних обіймів без підтексту. На Великдень поблизу церкви здавна було заведено христосуватися: усі знайомі й незнайомі чоловіки, зустрічаючись, щиро обіймалися й тричі цілувалися. Та й багато хто згадує, як у юності хлопці спокійно ходили обійнявшись, і нікому це не здавалося дивним.
Лише приблизно з середини XX століття в західних суспільствах фізична близькість між чоловіками стала міцно асоціюватися з романтичними стосунками.
Як не помилитися туристу
Різниця в мові жестів часто призводить до незручностей. Те, що у Франції вважається звичайним вітанням — поцілунки в щоку між чоловіками на півдні країни, — у непідготовленого гостя викликає подив.
Якщо під час подорожі країнами Сходу чи Північної Африки місцевий мешканець узяв вас за руку або довго не відпускає долоні під час розмови — це знак щирої прихильності.
Визначати романтичні вподобання людини за тим, що вона тримає друга за руку, у таких культурах безглуздо. Значно важливіше запам’ятати інше: тривалі рукостискання доречні лише з людьми своєї статі, а ось від вияву почуттів до власної дружини чи чоловіка на вулиці краще утриматися.
Оригінал статті: ukr.media