
Традиція випікати пиріжки та калачі на поминальний обід сягає давніх часів і пов’язана з віруваннями про потойбічний світ. Раніше випічка була невід’ємною частиною поминок, її роздавали сусідам і дітям, але мало хто замислювався над причиною цього звичаю.
Важливість гарячої їжі
Ключовим елементом поминальної випічки є її гарячий стан. Згідно з давніми віруваннями, душі померлих не споживають саму їжу, а живляться парою, що здіймається від гарячих страв. Саме тому випічку готували безпосередньо перед подачею на стіл.
У різних регіонах України ця традиція мала свої особливості:
- На Чернігівщині свіжий хліб на поминках не різали, а ламали руками, щоб “пара йшла” до покійного.
- На Полтавщині розламаний гарячий хліб клали біля вікна.
- На Поліссі пироги так само ламали, “щоб дідам пара пішла”.
- На Сумщині ще у 2006 році пояснювали цю традицію тим, що “пироги гарячі кладуть, щоб з парою були”.
Традиційні страви та початок обіду
Хоча млинці на поминки пекли нечасто, на стіл обов’язково ставили перший спечений за день хліб.
Поминальний обід традиційно розпочинався з куті. Кожен гість з’їдав по три ложки “за душу”, або подекуди по одній, і лише після цього переходив до інших страв. Різновиди випічки значно відрізнялися залежно від регіону:
- На Хотинщині (Чернівецька область) кожному гостю подавали калач, який після обіду дозволялося забрати додому.
- На Вінниччині досі на поминки печуть пампушки та пиріжки з горохом. Обід завершують пампушкою з киселем.
Роздача випічки та поминальні слова
Теплу випічку зазвичай роздають “за душу”, щоб присутні згадали померлого добрим словом. На Вінниччині калачі роздавали бідним, “щоб помолилися за померлих родичів”. Випічкою пригощали сусідів, дітей та нужденних, а жебраків не відпускали голодними, годуючи на подвір’ї.
Якщо ви хочете дотриматися традиції, найкраще роздати гарячий хліб та свіжі пиріжки. Як казали в народі, “найкраще — поминати гарячим”. При роздачі випічки можна сказати: “Царство Небесне вашим, а вам хай дає Бог здоров’я”. На Гуцульщині, передаючи випічку “за душу”, називають ім’я померлого, а у відповідь чують: “Простибіг, най Бог прийме”.
Джерело: ukr.media
