Ким Франка видали ворогам: розвідка Михайла Возняка

Через кого арештували Івана Франка. Розвідка Михайла Возняка0

Перший арешт Івана Франка відбувся у червні 1877 року у Львові. Письменника, разом із Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким та іншими членами редакції часопису «Друг», звинуватили у поширенні соціалістичних та «нігілістичних» ідей. Це сталося через листування з Михайлом Драгомановим, якого австрійська поліція вважала небезпечним агітатором.

«Локальна історія» пропонує ознайомитися зі статтею знаного франкознавця Михайла Возняка про обставини арешту письменника. Оригінальну орфографію і правопис збережено. Публікацію відшукав Данило Кравець — старший науковий співробітник Львівської національної бібліотеки, доцент Львівської політехніки.

Михайло Возняк

фольклорист, мовознавець

Після смерті Остапа Терлецького, галицько-українського громадського діяча (1850–1902), одного з провідників української молоді, якого було заарештовано разом із Франком у 1877 році, а пізніше він адвокатував у Львові, Іван Франко надрукував статтю про нього. У ній він також торкнувся справи арешту себе та своїх товаришів у 1877 році та відгомону арештів у краю. Ось що писав Франко:

«В маю 1877 р. приїхав до Львова молодий поляк, що замельдувався в готелі як Станіслав Барабаш. Він прибув із Женеви, мав зі собою велику паку книжок переважно російських, а також рекомендаційні листи від різних закордонних революціонерів до різних осіб, поляків і русинів. Тим часом львівська поліція пильнувала кожного приїжджого й від першої хвилі мала на оці й Барабаша, і скоро тільки він почав готуватися до від’їзду, зробила в нього ревізію, забрала книжки й листи й арештувала його. На поліції він признався, що не називається Ст. Барабаш, але Михайло Котурницький, родом із Варшави, був довший час у Швейцарії, але за той час під чужими паспортами кілька разів їздив до Росії. Признав також, що він з переконання соціаліст і займається соціалістичною пропагандою. Знайдені при нім листи Драгоманова одержав буцім то не від нього самого, бо його не знає особисто, а від якогось знайомого в Женеві…»

***

Через кого арештували Івана Франка. Розвідка Михайла Возняка2 — Михайло Драгоманов

У листах Драгоманова, знайдених у Котурницького, були призначення для деяких руських студентів університету (в першу лінію для Ів. Мандичевського). Там були виписані не лише численні назви знайомих, але й говорилося про різні плани та надії Драгоманова, що були в смішній пропорції до сил і здібностей адресатів та до тієї роботи, яку вони мали виконувати на той час. Так, автор цих рядків (І. Франко) мав їхати по щось до Сигота, познайомитися там із гімназійною молоддю, звідти до Мукачева, а якби можна, то й до Ужгорода; застерігав його при цьому, щоб їхав обережно, не мав при собі нічого такого, що могло б скомпрометувати, і щоб намагався залучати молодь. Ані до, ані після цього між Драгомановим і ним не було згадки про таку місію, до якої він, зрештою, тоді, необізнаний ані з політикою, ані з історією, ані з економією, як молодий слухач класичної філології, був зовсім нездатний.

***

Почалися домашні ревізії, спершу у тих львівських русинів, які були згадані в листах Драгоманова, а далі на підставі знайдених у них хочби й найневинніших листів, нотаток або видобутих від них зізнань — у всіх їх знайомих, де вони бували, у бюро, де служили. Це давало матеріал до нових пошуків і арештів. Першими заарештували Мандичевського, автора цих рядків, Павлика, далі Леоніда Заклинського, Ів. Белея. Полетіли телеграми до Відня. Далі, після завершення численних ревізій у «Січі» — найстаршому українському студентському товаристві у Відні, заснованому 1868 року — та його членів.

Про Михайла Котурницького у львівському соціалістичному процесі 1878 року пишуть і донині. Справжнє прізвище Котурницького — Еразм Кобилянський. Він мав ще двох братів, Людвіка, слюсаря, та Казимира, робітника, обох у Варшаві. Усі троє відзначилися в історії польського соціалістичного руху. Еразм був студентом технологічного інституту в Петербурзі, звідки тамтешній соціалістичний гурток вислав його 1877 р. до Львова, щоб він налагодив зв’язки з польськими, українськими та російськими соціалістами за кордоном, а головно ж, щоб організував у Галичині зручний перевіз книжок, заборонених російською цензурою. Еразм Кобилянський був у Женеві й у Цюриху, увійшов у зносини з Михайлом Драгомановим і російськими соціалістами, привіз із собою до Львова значне число російських книжок і видань Драгоманова, що передав через нього лист до Павлика. Він приїхав до Львова за фальшивим паспортом як Михайло Котурницький, але зголосився в готелі під прізвищем Станіслава Барабаша, учня академії мистецтв у Відні. На думку Геккера, це для нього було безпечніше. Треба ж мати на увазі, що Барабаш був галичанином, австрійським громадянином. У Львові він не встиг відшукати Павлика й віддати йому лист Драгоманова, бо ж Павлик лежав саме хворий у шпиталі. Кобилянський зайнявся виконанням свого другого, значно складнішого завдання. Щоправда, знайшлися пачкарі, які за гроші зобов’язалися перевозити книги через кордон, однак жадали давати їх малими пачками. Отже, Кобилянський мав багато праці, а це тим більше, що закупив у Львові значне число польських книжок. Замкнувшись у готельній кімнаті, він розбирав книжки й укладав їх у пачки, які обшивав полотном. Готельний слуга підглянув, що робить Кобилянський, і доніс про це поліції, вона впала до готелю, примусила Кобилянського відчинити двері, зробила в нього обшуки й заарештувала його. Це діялося на початку червня 1877 р.

І, знайшовши лист Драгоманова до Павлика, негайно заарештувала й Павлика. Знайдені в паперах Кобилянського, Лімановського й Павлика прізвища викликали подальші обшуки й арешти, а папери новозаарештованих значно розширили число обшуків.

Через кого арештували Івана Франка. Розвідка Михайла Возняка3 — Палац Справедливості у Львові, де був ув’язнений Іван Франко, 1940-ві роки

На суді Кобилянського засудили на три місяці сувольї в’язниці й видворення як чужинця з меж Австрії. Засуджений як Михайло Котурницький і видворений з Австрії, Еразм Кобилянський невдовзі повернувся до неї й під прізвищем Станіслава Кремера займався у Кракові перепаковуванням польської соціалістичної літератури до Польського Королівства. За кордон пересилали брошури через пачкарів, яких наймав за допомогою пропінатора Грінберга з прикордонного села Зельонки. У Кракові арештували Кобилянського разом з іншими тамтешніми соціалістами, і він став одним із учасників краківського соціалістичного процесу, знову під назвою Котурницького, бо в Кракові швидко встановили, що Кремер — це той самий Котурницький, якого рік тому у Львові судили.

Серед тридцяти обвинувачених краківського соціалістичного процесу Еразм Кобилянський виступив в акті обвинувачення як Михайло Котурницький. Котурницький (Кобилянський) зізнався в суді, що фальшиво записався Кремером, що, будучи видвореним з Австрії, приїхав до Галичини. У Кракові він доставляв книги на адресу Хаберського й перепаковував їх до Королівства. Під час арешту поліція поводилася з ним нелюдяно, бо відмовився назвати своє прізвище; його били і жмутками виривали йому волосся з голови та з бороди.

Краківський процес завершився звільненням усіх обвинувачених. Присяжні судді підтвердили лише одноголосно питання щодо недозволеного повернення Котурницького (Кобилянського). Трибунал засудив його на місяць арешту й видворення з меж Австрії. Коли він відбув своє покарання, його вивезли до Швейцарії. Однак Кобилянський не припинив повертатися до Галичини під різними прізвищами, щоб перепаковувати соціалістичну літературу до Польщі; спійманий ще раз краківською поліцією, через два роки після великого краківського процесу, його не впізнали, бо він відповідно замаскувався. В кайданах його відвезли до Львова, але й тут поліція не впізнала в ньому двічі видвореного Котурницького, тому його відпустили на волю. Через роки він вийшов із руху й оселився в Петербурзі як цілком уже спокійний урядовець.

Франко написав, що бачив Котурницького 1879 р. у Львові, тобто тоді, коли Кобилянський проживав у Кракові як Кремер. Твердження Франка про збірку українських віршів Котурницького (Кобилянського), виданих у Львові 1884 р. під вибраним іменем “Michałko” (власне “Mychałko”) не відповідає дійсності. Це вірші одеського українофіла Михайла Грек-Слугоцького.