З Покровою розпочинався осінній весільний сезон. За напрямком вітру вгадували, якою буде зима, а матері дівчат, які були на виданні, зранку відчиняли двері сіней і залишали їх прочиненими. Розповідаємо про звичаї та прикмети на Покрову, записані українськими етнографами.
Коли святкують Покрову
Після реформи церковного календаря, починаючи з 2023 року, Православна церква України та Українська греко-католицька церква відзначають Покрову Пресвятої Богородиці 1 жовтня. Деякі церкви, зокрема УПЦ МП, продовжують відзначати свято 14 жовтня. 1 жовтня Україна також святкує День захисників і захисниць, який раніше припадав на 14 жовтня.
Свято має візантійське походження. Згідно з переказами, у X столітті, коли на Константинополь напали сарацини, під час всеношної у Влахернській церкві святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили в повітрі Богородицю, яка простягала свій покров над вірянами. Козаки також шанували Покрову: на Запоріжжі існувала церква святої Покрови, і запорожці вважали її своєю покровителькою.
Відчинені двері: ранковий звичай для дівчини, яка була на виданні
У сільській місцевості з Покровою розпочинався осінній сезон сватання та весіль. Зранку, як тільки починало світати, мати дівчини відчиняла двері сіней і залишала їх прочиненими. Сама ж дівчина відчиняла браму на дорогу, аби запросити сватів до хати. Вважалося поганою прикметою, якщо двері зачинялися, навіть випадково, або їх зачинив вітер.
Потім мати з донькою йшли до комори, перемотували рушники, підготовлені для сватів, і промовляли: «На рушнику стати, рушником старостів пов’язати!». Мати також розстеляла полотно через усю комору, від скрині до порогу, зі словами: «Стелися, доріженько, щаслива для молодих, для старостів».
Молитва тих, хто ще не вийшов заміж
Дівчата, які прагнули вийти заміж, зверталися з проханням до святої Покрови. Етнограф Олекса Воропай у своїй книзі «Звичаї нашого народу» наводить таку примовку:
«Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою».
На Поділлі ж казали: «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу — най ся дівкою не мучу!». Просили про головне — змінити дівочий вінок на хустину одруженої жінки.
До Покрови в селах відбувалося чимало весіль. Звідси, як зазначає етнограф Степан Килимник, походить дещо грубувата приказка: «Прийде Покрова — зареве дівка як корова». Причина не в насмішках: дівчина, яка прагне вийти заміж, гірко плаче в день весілля, прощаючись із батьківським домом і не знаючи, як її прийме нова сім’я.
Якою буде зима: прикмети за вітром
Господарі цього дня уважно спостерігали за погодою. Якщо на Покрову вітер віяв із півночі, очікували холодної зими з великими снігами. Якщо ж вітер був із півдня — зима обіцяла бути теплою.
Прислів’я про Покрову та їх значення
«Прийшов Покров — нагрій хату без дров». З настанням Покрови приходили осінні холоди, тому час було заготівляти дрова.
«Хто сіє по Покрові, то виводить по корові». Озимі культури слід було сіяти до Покрови, доки тепло і жито встигало зійти. Той, хто запізнювався, ризикував залишитися без врожаю і змушений був продати корову, щоб купити хліб.
«Покрова всю землю покрила». Вітри зривали листя з дерев і вкривали ним землю — це означало, що час готуватися до зими.
«До Покрови давали молоко корови, а по Покрові — пішло молоко в роги». До Покрови коровам вистачало пасовищ, а з похолоданням їх доводилося підгодовувати, через що зменшувався надій молока.
«Як прийшли жнива — жінка нежива; як прийшла Покрова — жінка здорова». Після важкої літньої праці восени жінки нарешті мали можливість відпочити.
Кінець «вулиці» та початок весіль
У більшості регіонів України з Покровою закінчувалися «вулиці» — літньо-осінні розваги молоді, оскільки ставало холодно. Натомість розпочинався весільний сезон. Починаючи з Покрови, щонеділі хлопці та дівчата ходили на весілля — як запрошені, так і ті, кого не запрошували. Запрошених приймали в хаті, а решта молоді веселилася на подвір’ї. Якщо у власному селі не було весілля, молодь вирушала до сусіднього.