В новой части вообще нет ничего интересного.
18 липня у світовий прокат вийшов новий фільм “Я знаю, що ви зробили минулого літа”. Це продовження і одночасно перезапуск класичного слєшера 1997 року, який породив цілу франшизу.
За традицією подібних картин, дія повертається до ідей першої частини і тисне на ностальгію. Але в даному випадку жодна із складових не спрацьовує: сюжет виглядає застарілим, повороти — неприродними, а картинка не вражає.
Ава Брукс приїжджає до рідного містечка, щоб відсвяткувати заручини своєї подруги Даніки. Після урочистостей вони з друзями вирушають покататися на машині та подивитися салют з нагоди Дня незалежності. Один з компанії виходить на середину дороги, через що машина, що проїжджає, летить з обриву. Друзі лякаються, що їх звинуватить у загибелі водія та вирішують приховати свою причетність, скориставшись зв’язками.
Через рік учасникам подій починають надходити записки із фразою «Я знаю, що ви зробили минулого літа». А потім друзів одного за одним убиває хтось у плащі. Герої в паніці намагаються зрозуміти, хто ж їм мстить. Можливо, рішення підкажуть ті, хто пережив подібні події 18 років назад.
За останні 10 років на екрани повернулося безліч класичних франшиз жахів. «Хелловін», «Повсталий з пекла», «Пункт призначення» та інші знайомі з дитинства історії отримали так звані легаси-сіквели — одночасно продовження та перезапуски з часткою ностальгії. Особняком ще з 90-х стоїть «Крік», який ніколи не закінчувався і завжди іронічно копіював тренди.
Здається, Sony Pictures і їхня дочірня Columbia Pictures теж вирішили застрибнути на цей поїзд і вибрали для перезапуску єдину класичну франшизу слешерів, що їм належить. Але є один важливий аспект:
«Я знаю, що ви зробили минулого літа» ніколи не був по-справжньому знаменитим і культовим жахом.
Так, перша частина чудово зібрала в прокаті і традиційно породила погані продовження та серіал-перезапуск. Але лиходій на прізвисько Рибак не перетворився на нового Джейсона Вурхіса чи Майкла Майєрса. З фільму не збереглося жодної сцени, що запам’ятовується, на кшталт моменту з колод з «Пункту призначення», фонтану крові з «Кошмару на вулиці В’язів» або хоча б «розривника щелепи» з «Пили».
З усієї франшизи популярна хіба що фраза з назви і найсмішніші жарти в «Дуже страшному кіно» там пародіювали фільми «Я знаю, що ви зробили минулого літа» і «Крік».
Тому варто визнати, що випуск ностальгічного фільму з франшизи, про який мало хто згадував, — дивне рішення. Але набагато гірше, що творці нової частини вдають, що минулих 20 років просто не було. Навіть «Хелловін» повертався швидше як переосмислення травм минулого, «Повсталий з пекла» став жорсткішим і грубішим, а в «Пункт призначення», навпаки, додали самоіронії.
Автори «Я знаю, що ви зробили минулого літа» просто знімають застарілий слешер. Такий, які деконструювали у «Крику» та «Хатині в лісі» та грубо пародували у «Дуже страшному кіно». Незважаючи на те, що у маніяка тут немає жодних суперсил, він вміє виникати за спиною з нізвідки і безвісти зникати. Кожен із персонажів, здається, робить все, щоб його скоріше вбили.
Щоб розважити глядача, автори повертають героїв із першої частини. Спочатку прив’язка до фільму 1997 року здається просто приємною згадкою. Але ні, потім саме старим знайомим віддають важливу роль дії. Є навіть зовсім непотрібна та безглузда сцена сну, знята лише заради появи коханої актриси.
Це не так погано саме по собі, але в «Крику» подібні ходи щоразу обігрували дуже дотепно — особливо коли герої рятувалися від маніяка разом з акторами, які грали їх у екранізації історії.
У фільмі «Я знаю, що ви зробили минулого літа» 2025 повернення Дженіфер Лав Х’юїтт і Фредді Принца — молодшого здається просто виправданням того, що дія ходить по колу. Інформація про них виникає з нізвідки: випадкова знайома виявляється подкастер і раптово знає про стару справу все. Нові герої відразу вирішують, що потрібно звернутися за допомогою. І з випадкового збігу це підводить до важливого твісту. Навіть якщо занизити очікування до рівня жахів 80-х, не можна не помітити, наскільки це безглуздо.
У згаданій «Хатині в лісі» є ідеальний жарт для поведінки героїв слешерів. Там персонажі хочуть триматися разом, але організація, що стежить за ними, пускає отупляючий газ, і вони відразу вирішують розділитися.
Дурність поведінки жертв у хоррорах давно вже стала мемом навіть усередині самого жанру: у перезапуску «Кендімена» героїня раптово відмовляється йти у темний підвал. Що вже говорити про «Крік», де прямим текстом промовляють правила виживання в жахів. Чи враховує «Я знаю, що ви зробили минулого літа» таку іронію? Звичайно ж немає.
У новій частині незрозуміла навіть сама зав’язка: в оригінальній картині за кермом був п’яний хлопець, який збив випадкову людину. Цього разу персонажі нікого не вбивають своїми руками і навіть намагаються запобігти трагедії. Тому важко повірити, що потім все вирішать приховати свою присутність. Ще дивніше, що лиходій за підсумком мстить не за загибель водія, а за те, що герої не повідомили про це поліцію.
Цю умовність можна прийняти. Зрештою, люди можуть запанікувати, а маніяки на те й маніяки, щоб вони не мали мотиву. Однак заплющувати очі на те, якими карикатурними показані персонажі, з кожною сценою все важче.
Дурні красуні колись були необхідною складовою слюшерів. Але безглуздо всерйоз додавати в 2025 році в кіно фразу «Ти тепер сексуальна вдова» як втіха на похороні. А за кілька хвилин героїні вже обговорюватимуть, чи скасовує скорбота косметичні процедури (зрозуміло, ні).
За підсумком головна проблема фільму в тому, що всі персонажі виглядають другорядними — тими, кого вбивають насамперед. А оскільки маніяк не дуже запам’ятовується, за його вчинками спостерігати не дуже цікаво. У фіналі глядачеві доведеться двічі вислухати довгу злодійську сповідь про справжні мотиви злочинів — і обидва рази це прозвучить максимально надумано.
У слюшерів і «тортурового порно» завжди залишається ще один шанс привернути увагу — незвичайні та химерні сцени вбивств. На цьому трималися багато частин «Пили», цим відрізняється останній «Пункт призначення». Фільм «Я знаю, що ви зробили минулого літа» 2025 року навіть із таким завданням справляється лише в парі сцен.
На жаль, образ Рибака в принципі не сприяє цікавим епізодам: це людина в плащі, з гаком в руці. Більшість жертв лиходій просто протикає та ріже. Хоча в парі моментів шанувальники різанини таки отримають своє. Щоправда, до першого вбивства — близько півгодини. Але саме воно виглядає цікаво, хоч і обіграє традиційний хід зі свідком, який нічого не чує.
Наступний напад відрізняється незвичайним задумом. А потім у авторів закінчується фантазія. Вони навіть вдруге повторюють ідею з людиною, до якої не докричатися, а найстрашніше естетичне вбивство взагалі залишається за кадром — показують лише жертву.
Враховуючи скромний бюджет, у жахів є всі шанси окупитися в прокаті. Але все одно фільм приваблює до кінотеатрів досить мало глядачів: «Пункт призначення» за один день у США зібрав майже стільки ж, скільки «Я знаю, що ви зробили минулого літа» світу за тиждень. Критики картину лають, глядачі ставляться до неї стримано.
І навіть якщо фільм вийде у плюс та отримає продовження (на що натякнули у фіналі), цей перезапуск все одно залишиться блідою спробою повернути славу тому, що ніколи не було легендою. Аудиторії представили дурний і застарілий слюшер, який не чіпляє ні опрацюванням сюжету, ні навіть жорстокістю.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *