1970-ті не були скромним десятиліттям. У моді ця епоха подарувала нам психоделічні візерунки від Missoni, фантазійні шифонові вбрання від Zandra Rhodes та розкутий гламур диско-клубів Studio 54. В годинникарстві панував подібний яскравий настрій: виразна геометрія, масивні золоті браслети та циферблати з натурального каменю. Сьогодні ця смілива, дещо надмірна та надзвичайно вільна естетика знову з’являється на зап’ястях. Бренди реагують на зростання попиту на більш експресивний дизайн. Цей інтерес вже чітко простежується на ринку вінтажних годинників.
Елізабет Тейлор та Річард Бертон на узбережжі Сардинії, серпень 1967 року
Реклама.
Наприкінці 60-х та в 70-х роках годинникарі почали експериментувати з матеріалами, які раніше частіше зустрічалися у ювелірній справі, а не в традиційному годинникарстві. Замість емальованих чи пофарбованих циферблатів вони почали застосовувати декоративне каміння: малахіт, лазурит, тигрове око, корал та бірюзу. Кожен циферблат вирізався з цілісного шматка натурального каменю, а потім оброблявся до товщини в долі міліметра. Це була надзвичайно делікатна та копітка робота. Чимало каменів могли тріснути ще на етапі виробництва, перш ніж майстрам вдавалося отримати ідеальний циферблат.
Rolex став одним із найвідоміших брендів, що підхопили цю тенденцію. На початку 1970-х Rolex почав використовувати кам’яні циферблати в таких моделях, як Day-Date. Вінтажні годинники того періоду й досі користуються значною популярністю. Особливо цінуються моделі Day-Date з жовтого золота з циферблатами з лазуриту чи яшми. Їхні глибокі, насичені кольори одразу асоціюються з естетикою 1970-х. Rolex й сьогодні продовжує створювати циферблати з натурального каменю: від оніксу та бірюзи до авантюрину та сердоліку.
Петула Кларк у годиннику Piaget, 1970 рік
Привабливість цих матеріалів не обмежувалася лише годинникарством. Вона була частиною загального модного настрою епохи. Дерев’яні аксесуари та напівдорогоцінне каміння відображали більш богемний аспект стилю 1970-х. Це був не стільки образ Джона Траволти з фільму “Лихоманка суботнього вечора”, скільки Міка Джаггера з фільму “Перформанс”: м’які тканини та прикраси з природними мотивами. Годинники того часу також стали частиною цієї естетики. Циферблати з натурального каменю, ковані золоті браслети та насичені кольори перетворювали годинники на виразні аксесуари. Вони перестали сприйматися виключно як технічні прилади. Цю трансформацію яскраво втілювали такі особистості, як Елізабет Тейлор.
Piaget, чиї архіви зберігають усе: від годинників із кам’яними циферблатами до скульптурних браслетів, продовжує черпати натхнення з цього періоду. Бренд вже відтворював вінтажні дизайни, пов’язані з Енді Ворголом. Цього року Piaget знову звертається до ще однієї характерної форми тієї епохи: годинника-сотуара. Нові моделі-підвіски Swinging Pebbles виготовлені з декоративного каменю та підвішені на плетених золотих ланцюгах. Вони нагадують про давню традицію будинку Piaget, де годинник завжди був не лише механізмом, а й об’єктом мистецтва.
Рекламна кампанія Piaget 1970 року
Dior також повернувся до формату годинника-намиста. Йдеться про підвіску Rose des Vents Secret Watch, створену Віктуар де Кастеллан. Bvlgari, у свою чергу, продовжує традицію 1970-х, коли годинник сприймався передусім як ювелірний виріб. Це чітко простежується на прикладі браслета-годинника Tubogas. Це гнучкий золотий браслет, прикрашений дорогоцінним камінням, який водночас показує час.
Золотий годинник-браслет із діамантами та різнокольоровим коштовним камінням, Bvlgari
Саме цей період подарував годинникарству кілька найвпливовіших силуетів. У 1972 році Audemars Piguet представив Royal Oak, розроблений Жеральдом Жентою. Його кутастий корпус та інтегрований браслет заклали нову архітектурну логіку в дизайні годинників. З того часу цей дизайн став одним із ключових візуальних маркерів епохи. Нова версія Royal Oak Mini отримала крихітний циферблат з оніксу з діамантовими мітками. В рамках нового проєкту Atelier des Établisseurs Audemars Piguet знову звертається до того ж періоду через модель Établisseurs Galets з кам’яним циферблатом. У ній бренд спирається на свою ювелірну спадщину 1970-х, використовуючи форми, що нагадують гальку, та працюючи з напівдорогоцінними матеріалами.
Золотий годинник з натуральним камінням, Audemars Piguet
Через кілька років Жеральд Жента застосував цю ж ідею інтегрованого браслета до Patek Philippe Nautilus. Ця модель була представлена у 1976 році. Вона отримала характерний корпус, натхненний формою ілюмінатора. Patek Philippe, один із головних хранитель традицій швейцарського годинникарства, також перейняв експериментальний дух тієї епохи. Бренд створював еліптичні корпуси, фактурні браслети та кольорові циферблати з каменю. Golden Ellipse, представлений у 1968 році, минулого року повернувся на повноцінному браслеті. Це відродження чудово відповідає сучасному інтересу до скульптурних золотих годинників.
Усі ці вироби об’єднує не лише ностальгія. Вони також свідчать про новий інтерес до індивідуальності. У 1970-х роках до дизайну годинників ставилися з надзвичайною свободою. Сьогодні ця свобода знову здається дуже сучасною. Через пів століття дух цього десятиліття продовжує жити: на зап’ястях, а іноді й на шиї.
Золотий годинник-підвіска з малахітом і діамантами, Dior Watches
За матеріалом vogue.co.uk