© Авторський колаж
Петро Катеринич
7 червня відзначається 100-річний ювілей від дня народження народного художника України Анатолія Базилевича. Митець присвятив десять років створенню понад 130 ілюстрацій до «Енеїди» Івана Котляревського, які згодом стали еталоном української книжкової графіки.
З нагоди річниці майстра ZN.UA досліджує, як Базилевич трансформував античний міф у справжній козацький епос; джерела його типажів для троянців-запорожців та унікальність його візуального стилю, що й досі залишається сучасним.
«Еней, попливши синім морем, на Карфагену оглядавсь…»
Анатолій Базилевич народився 7 червня 1926 року в місті Жмеринка на Вінниччині. Його батько був місцевим інженером. Пізніше родина переїхала до індустріального Маріуполя, де минули дитячі та юнацькі роки майбутнього художника.
У 1943 році, під час масових депортацій мешканців з окупованих територій, сімнадцятирічного юнака разом із родиною примусово вивезли до нацистської Німеччини товарними вагонами.
Базилевичі стали остарбайтерами — східноєвропейськими робітниками, яких військова машина Третього рейху залучала як недорогу робочу силу на промислових об’єктах. Родина митця опинилася в німецькому портовому місті Штральзунд, розташованому на березі Балтійського моря.
У 1944 році, під час масштабного бомбардування Штральзунда авіацією союзників, батько художника трагічно загинув від отриманих поранень. Цього дня 110 американських літаків скинули понад 300 тонн бомб на місто.
Базилевич разом із матір’ю дивом уникнув загибелі й мусив залишатися на території Німеччини до завершення війни. Досвід примусового вивезення, статус біженця, перебування в епіцентрі авіанальотів та втрата найближчої людини за кордоном мали глибокий вплив на формування його світогляду.
Після завершення бойових дій у 1945 році Базилевич із матір’ю здійснили складний шлях репатріації до Радянського Союзу та повернулися до Маріуполя. Ставлення радянської влади до колишніх остарбайтерів було сповнене підозрілості: таких осіб направляли до фільтраційних таборів, і вони часто зазнавали суспільної дискримінації.
national library of the UK
Анатолій Базилевич знайшов роботу художником-оформлювачем на металургійному підприємстві в зруйнованому Маріуполі. У вільний час він наполегливо готувався до вступу до вищого навчального закладу, створюючи портрети робітників та індустріальні пейзажі відбудови.
«Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак…»
У 1947 році Анатолій Базилевич успішно склав вступні випробування та розпочав навчання у Харківському художньому інституті, де навчався до 1953 року. Здобувши диплом з відзнакою, художник переїхав до Києва.
У столиці він налагодив активну співпрацю з провідними видавництвами республіки, такими як «Молодь», «Веселка», «Дніпро» та іншими. На той час офіційним і єдино дозволеним напрямом у радянському мистецтві був соціалістичний реалізм, який вимагав від митців монументальності, героїзації праці та ідеалізації радянської дійсності. Будь-які відступи від партійної лінії загрожували художнику втратою замовлень і суспільною ізоляцією.
Сам Базилевич відмовився викладати книжкову графіку в Київському художньому інституті на знак солідарності зі своїм колегою-шістдесятником Григорієм Гавриленком, якого було звільнено за «націоналізм».
Книжкова графіка стала для багатьох талановитих художників своєрідним внутрішнім притулком, де тиск цензури був дещо меншим, ніж у монументальному чи станковому живописі.
Базилевич уникав статичних поз, надмірного пафосу та штучної героїзації. Його цікавила природна людська пластика, виразна міміка, анатомічна точність і побутові деталі.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Художник почав створювати ілюстрації до творів класиків світової та української літератури, зокрема казок Івана Франка, поезій Тараса Шевченка та гумористичних співомовок Степана Руданського. Сучасники згадували, що Базилевич відзначався феноменальною візуальною пам’яттю, здатністю миттєво вловлювати характерні риси перехожих і відтворювати їх на папері.
Вирішальним етапом у формуванні його авторського стилю стала робота над ілюстраціями до роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка».
Цей твір надав графіку можливість відшліфувати свій сатиричний стиль. Він зобразив головного персонажа не просто як комічного невдаху, а як архетип «маленької людини», яка використовує іронію, удавану дурість і гумор як механізм виживання в умовах імперської бюрократії.
У своїй творчості Базилевич переважно використовував туш, перо та пензель, іноді доповнюючи їх легкими акварельними заливками. Він не визнавав механічного копіювання реальності.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Працюючи у своїй майстерні, Базилевич міг годинами стояти перед великим дзеркалом, приймаючи необхідні пози, відтворюючи гнів, страх чи сміх, щоб максимально достовірно передати скорочення м’язів і складки одягу. До процесу позування він також регулярно залучав своїх колег-художників, друзів і сусідів, перетворюючи створення малюнка на своєрідну театральну постановку.
«Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть…»
Базилевич не був першим ілюстратором «Енеїди». До нього над цим твором працювали Василь Корнієнко, Георгій Нарбут, Михайло Дерегус, Іван Їжакевич та Федір Коновалюк. Проте саме прочитання Базилевича зламало усталені традиції: там, де попередні митці дотримувалися етнографічного ілюстрування, він створив візуальний світ, побудований за кінематографічною логікою.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Робота над цим проєктом тривала 10 років. Це був безпрецедентний за масштабами та глибиною підхід до книжкової ілюстрації. Художник створив понад 130 багатофігурних композицій, детально опрацювавши кожного персонажа, а також масові батальні й бенкетні сцени.
Для досягнення максимальної історичної достовірності Базилевич проводив тижні в архівах і музеях, ретельно вивчаючи козацьку зброю, предмети побуту, архітектуру, одяг та навіть форми люльок з колекцій Дмитра Яворницького.
Повне подарункове великоформатне видання «Енеїди» з ілюстраціями Базилевича було опубліковано видавництвом «Дніпро» у 1968 році — до 200-річчя від дня народження Івана Котляревського. Перший наклад у п’ять тисяч екземплярів було розкуплено за лічені тижні; згодом книгу перевидавали понад півтора десятка разів із загальним тиражем понад мільйон примірників.
Феноменальний успіх твору пояснювався не лише іменами Котляревського та художника, але й самою конструкцією книги. Базилевич побудував її за принципом коміксу: на правій сторінці кожного розвороту розміщувалася повноформатна повноколірна ілюстрація.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Використовувалися навіть відверто еротичні прийоми, наближені до пін-апу — чуттєва Дідона, оголені богині в очіпках та намистах. Цей короткий період дозволеної грайливості швидко минув: вже з перевидань 1970-х років більшість «вільних» малюнків було вилучено, а до видань для шкіл вони взагалі не потрапляли.
Особливість підходу Базилевича до «Енеїди» полягала у візуальній деконструкції міфу. Котляревський переосмислив античний сюжет, трансформувавши троянців на українських козаків. Базилевич пішов ще далі, візуалізувавши цей контраст із кінематографічною точністю.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
Його боги на Олімпі мають вигляд карикатурних земних панів: Зевс зображений із кухлем пива чи горілки, Венера постає в образі кокетливої міщанки, а сцени в пеклі рясніють деталями народного побуту.
Графіку вдалося змінити візуальне сприйняття українського козацтва. Він звільнив цей образ від традиційних провінційних стереотипів, сумного плачу та лубочної шароварщини, запропонувавши суспільству життєствердні, брутальні, анатомічно досконалі та психологічно правдиві архетипи вільної людини.
Ілюстрація Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана КотляревськогоПолтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
За створення цього циклу ілюстрацій Базилевич був удостоєний звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в 1993 році йому було присвоєно звання Народного художника України.
Останні роки свого життя Анатолій Базилевич провів у Києві, де й спочив 30 червня 2005 року у віці 79 років. Спадщиною митця опікується його син, графік Олексій Базилевич, — і саме завдяки оригіналам, збереженим у родині, ці ілюстрації знову презентуються громадськості.
До 100-річчя від дня народження художника в київському артцентрі «Я Галерея» проходить виставка «Енеїда Базилевича», яка триватиме до 14 червня. Експозиція включає оригінали ілюстрацій, підготовчі ескізи та архівні матеріали, що дозволяють простежити процес формування візуального коду від перших начерків до створення повноцінного графічного роману своєї епохи.
Я Галерея
Одночасно, у співпраці з Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка, на другому поверсі театру демонструється виставка «Нескінченна Енеїда» під кураторством Павла Гудімова.