Заглиблюємося в історію жіночого дня
На календарі «головне свято весни» — 8 Березня. Міста майорять квітами, а чоловіки несуть додому подарунки. Та чи насправді суть Міжнародного жіночого дня полягає у листівках і тюльпанах? Проаналізувавши історію, розуміємо, що все набагато глибше. Нумо розбиратися.
Історія свята
Першочергово свято 8 Березня було створено як символ боротьби за рівність статей, уваження до жіночої роботи. Однак чомусь із часом свято стало ще одним приводом для чоловіків подарувати жінкам букет та конфети. Деякі чоловіки нашого покоління досі вважають фразу «Мовчи, жінко, твій день 8 березня» доречною. Одні взагалі відмовляються від свята, вважаючи його радянським, а інші називають його днем жіночності, ніжності та романтики. Хто ж має рацію?
Якщо поринути в історію, то ще в лютому 1909 року жінки Нью-Йорка вишли на вулиці, щоб вибороти своє право на голосування та догідну оплату праці. Через рік на Іншому міжнародному конгресі жінок-соціалісток у Копенгагені німкені Клара Цеткін та Роза Люксембург дійшов висновку, що необхідний свято, який буде популяризувати ідею рівних прав для жінок, а також суфражистські настрої.
До чого тут повії?
Існує версія, що свято 8 Березня пов’язане з проститутками. У деяких ЗМІ є чимало інформації про те, що на вищезгаданому конгресі та мітингах були зовсім не жінки-робітниці, а повії. Таку ідею неодноразово підтверджували священики, роблячи висновок, що в історичних справках було замінено слово «повія» на «жінок-робітниць».
Але думку про протести повій час розвіяти. Річ у тому, що проблему проституції підіймали ті ж соціалістки та жіночий рух у цілому. Наприклад, Клара Цеткін у своїй роботі «Жіноче питання і соціалізм» писала: «Капіталістична експлуатація пролетарської робочої сили піклується про те, щоб доньки народу доставлялися в достатній кількості відкритої та таємної проституції і служили для швидких зв’язків».
Яким було свято в Україні?
Перші феміністичні настрої з’явилися в Україні у 1870-х роках. У фемінізму були свої прихильники серед української інтелігенції: письменник Михайло Павлик, історик Михайло Грушевський, викладач Василь Полянський, а також, звісно, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Леся Українка та інші. У 1884 році громадська діячка Наталя Кобринська заснувала першу жіночу організацію «Товариство руських жінок» в Івано-Франківську.
Сама ідея свята 8 березня дійшла до території України у 1913 році. Таким чином, жіночий день був зовсім не таким райдужним як сьогодні: жодних квітів чи конфет, натомість — мітинги та демонстрації. Щоправда, свято на теренах нашої країни спочатку було затверджено 23 лютого 1917 року. Тоді СРСР сколихнув страйк текстильниць, які вимагали рівних прав для жінок. Цей день став штовхачем для майбутніх протестів, які згодом призвели до Лютневої революції. Так, свято закріпилося в традиціях СРСР.
Коли все змінилося?
Приблизно до 70-х років минулого століття свято жінок асоціювалося з учасницями революції та їхньою боротьбою за незалежність. Тим часом радянська влада робила все для того, щоб змінити ситуацію.
Вона вела підвійну гру: з одного боку, підтримувала жіночу революцію, а з іншого — пропагувала сімейні цінності та роботу жінок у сфері виробництва. Так, уже у 1940-х роках кількість жінок на керівницьких посадах була обмеженою. Ось що писала секретар ЦК ВЛКСМ Ольга Мішакова Сталіну: «Утвердилася негласна «громадська» думка, що жінка за своїми природними якостями не підходить для відповідальної роботи». А ось слова Анні Абрамової, депутатки Верховної Ради СРСР до Жданова: «Деякі керівні працівники ще мають шкідливі, чужі погляди на жінку, як на неповноцінного працівника, і розпускають наклеп про їх нездатність до самостійної керівної роботи» і «під різними приводами жінок роботи усувають.
Як з’явилася традиція з листівками?
У СРСР листівки до 8 березня почали випускати у 1952 році. Вони популяризували думку про жінок, як «армію трудівниць і породіль». На листівках часто звучали слова: «Важку ношу гніту і безправ’я зняв із жіночих плечей соціалістичний лад».
У 1966 році при владі Брежнєва свято 8 березня стало вихідним днем. Так, його головна ідея остаточно згасла. Вже у 70-80-х роках минулого століття газети майоріли яскравими квітами, а жінкам почали бажати счастя та здоров’я, як у День матері.
Яким є 8 Березня сьогодні?
Та все ж Міжнародний жіночий день визнаний офіційно у нашій країні та вважається державним святом, зберігаючи свій феміністичний нахил. Головним популяризатором цієї ідеї сьогодні залишається ООН. Саме Організація Об’єднаних Націй затвердила дату 8 березня як святкову ще у 1977 році.
З того часу країни, які підтримали ООН у святкуванні цього дня, використовують його, щоб ще раз підняти важливі для жінок соціальні питання. Щороку ООН обирає пріоритетну тему, на яку будуть направлені всі зусилля.
На жаль, для багатьох українців Міжнародний жіночий день досі залишається святом квітів та конфет — пережитком СРСР, який ніколи не намагався розв’язувати жіночі проблеми. Ми досі отримуємо кольорові листівки у месенджері, наші діти власноруч виготовляють паперові тюльпані для своїх мам… Тож тільки від нас залежить, яким буде свято 8 Марта у майбутньому: неважливим, романтичним чи символом боротьби.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *