16 січня з’явилася на світ письменниця та мислителька Сьюзен Зонтаґ, одна з визначних постатей інтелектуального світу XX століття. Vogue.ua вирішив поглибити знання про неї.
Сьюзен Зонтаґ
Авторка, професорка та громадська діячка, Зонтаґ — одна з найзапальніших інтелектуалок XX століття. За її висловом, література стала їй перепусткою, що дозволила перейти межу до “великого” існування — себто, області свободи. Вона вирізнялася контроверсійністю та отримала визнання завдяки революційним поглядам. Відстоювала права жінок і займала активну громадянську позицію. Її водночас і вихваляли, і піддавали критиці за спостереження про американську культуру. Чимало її політичних есе і сьогодні такі ж нагальні, як і пів століття тому. Vogue UA ділиться інформацією про те, що необхідно знати про Сьюзан Зонтаґ.
Реклама.
Сьюзан Зонтаґ та особисте життя
Зонтаґ народилася й здебільшого жила в Нью-Йорку, здобувала освіту в найпрестижніших університетах країни — Берклі та Гарварді, викладала в Колумбійському університеті. Письменниця була у шлюбі, але більшу частину життя провела з фотографкою Енні Лейбовіц — вони зустрілися 1989 року на фотозйомках, були разом до самої кончини Зонтаґ у 2004-му. Найвідоміші її світлини зробила саме Лейбовіц. Про фотографію в авторки була особлива думка. “Сфотографувати людину — рівнозначно вчинити над нею певне насилля: побачити її такою, якою вона себе ніколи не бачить, довідатися про неї те, чого вона не знала, інакше кажучи, перетворити її на об’єкт, яким можна символічно володіти. Якщо камера — сублімація зброї, то фотографування — сублімоване вбивство”, — писала Зонтаґ.
Сьюзен Зонтаґ і Енні Лейбовіц
Сьюзан Зонтаґ про політику
Зонтаґ була особистістю з яскраво вираженою позицією, різноманітними інтересами та широким поглядом на світ. У юності вона підтримувала відкриті дебати, згодом стала антивоєнною промовецькою. Під час війни у В’єтнамі письменниця була однією з небагатьох, хто подався до Азії, щоб особисто побачити те, що відбувається, не довіряючи американським ЗМІ. Згодом, у часи війни в Югославії, Зонтаґ вирушила до Сараєва, щоб поставити виставу за п’єсою Беккета в зруйнованому обстрілами театрі.
Сьюзен Зонтаґ
Сьюзен Зонтаґ про власні побоювання
Зонтаґ почала писати ще в юнацькому віці і вже у власних ранніх текстах торкалася тем, що турбуватимуть її завжди. У шкільних творах вона говорила про наслідки Другої світової війни, порівнювала майже незаймані Штати та Європу, де бомбардування не обійшло нікого стороною.
До теми смерті, жертв і тривоги вона звертається у власних есе “Хвороба як метафора” та “СНІД та його метафори”. У них Зонтаґ пише про власні почуття щодо тривалої боротьби з раком і скорботи за найближчими друзями, які пішли з життя під час епідемії СНІДу.
Сьюзен Зонтаґ
Сьюзан багато писала про фемінізм і рівні права в суспільстві. Проте окрім гостросоціальних питань Зонтаґ говорила і про мистецтво 60-х. Критичні статті були її захопленням. Сфера її інтересів: фотографія, мода, масовий смак, етика. Зокрема, під впливом друзів і коханих виникли її тексти про кемп і гепенінги, про Сартра, Камю, Годара і сучасний театр.
Найвідоміші роботи
Сьюзен Зонтаґ
Чотири романи, сотні публікацій про мистецтво, кіно та суспільство — творчість Зонтаґ охопила 70 років американської історії з 1933 року. Найзначніші роботи — “Нотатки про кемп”, “Проти інтерпретації”, “Коли ми дивимося на біль інших” і збірка есеїв “Про фотографію”.
Зонтаґ важко назвати іконою моди, проте вона, безумовно, була дуже стильною. Вона полюбляла чоловічі штани, сорочки, водолазки, пізніше — об’ємні в’язані кардигани, майже не прикрашалася, проте була дуже фотогенічною. Найкращі її світлини робила не лише Енні Лейбовіц, а й ще один славетний художник — Енді Воргол. “У смаку немає ані системи, ані доказів, — Сьюзен Зонтаґ у “Нотатках про кемп”. — Однак існує щось на зразок логіки смаку: постійна чутливість, що завжди закладена в основу та вирощує смак. Чутливість майже — але не зовсім — невимовна. Будь-яка чутливість, що може бути втиснута в жорсткий шаблон системи або схоплена грубими знаряддями доказів, перестає бути чутливістю. Вона твердне ідеєю”.