Поділитися
Dry January, або ж “тверезий січень”, — час, коли люди в усьому світі роблять перерву у своїх відносинах зі спиртним. Пропонуємо вашій увазі шість оповідей, які можуть стати поштовхом до більш свідомого ставлення до ігристого, вина та коктейлів.
Марина Шулікіна, редакторка Vogue
На момент написання цих рядків я не вживаю алкогольні напої вже 537 діб. А якщо бути абсолютно точною — з 21 липня 2024 року. Ця дата зафіксована в застосунку Days Since, який підраховує кількість днів від певної миті у вашому житті, яку ви вважаєте за потрібне відзначити. До слова, в компанії лічильника під назвою no alcohol знаходяться також quit smoking, no dangerous liaisons, no sugar та no pastry. Щоправда, останні два нерідко обнуляються, але це вже зовсім інша тема.
Отже, по суті, півтора року в жодному вигляді й жодних кількостях у моєму тілі не було нічого, що містить етанол. Якщо стисло, причиною відмови від спиртного стала проста істина: “потрібно знати міру”. Якщо покопатися глибше — я втратила самоконтроль і перейшла всі прийнятні для себе кордони. Якщо додати інтриги — другорядну (нехарактерно для нього) роль у цьому рішенні відіграв Том Голланд.
Обставини в моєму житті склалися таким чином, що з кінця березня 2023 року до січня 2024-го не було жодного дня, коли б я не випила хоча б 0,3 пива. Однак, кілька разів на тиждень я дозволяла собі значно більше. Я пила все і відразу. Вірогідно, обсяги випитого за місяць можливо було вимірювати відрами. На тлі постійного відчуття волі, вседозволеності й навіть всемогутності, які дарує алкогольне сп’яніння, зі мною почали ставатися ситуації, варті декількох сиквелів стрічки “Похмілля у Вегасі”. Звучить кумедно й грандіозно — і часто саме так і було. Якби не одне “але”.
До подібного способу життя мене привела не лише спрага пригод, панк і рок-н-рол або ж шалений бунтівний дух двадцяти з гаком років. Мене туди привели надзвичайно важкі, нестерпні, жахливі події, які поділили існування на “до” та “після”. Звучить фатально? Саме так воно і було. Алкоголь став не просто соціальним маст-хевом, атрибутом вечірки або культурним стимулятором. Алкоголь виступав знеболювальним для емоцій, рідким антистресом, соціальним лубрикантом, стимулятором відваги, якої не вистачало, щоб рухатися далі.
У 2024 році, після низки згаданих епічних пригод, як і багато хто з нас, я пообіцяла собі, що буду пити менше. Так і вийшло: я вживала значно рідше. Однак, посиденьки з друзями все ще траплялися — і сценарій щоразу був ідентичний. Я знову пила, знову втрачала контроль і шкодувала про це наступного дня. Після одного з таких вечорів я просто усвідомила: досить.
Мені й досі було боляче. Мені й досі було некомфортно із собою і своїм життям, і я знала, що найближчим часом краще не стане. Але питання тоді полягало не в тому, “що я можу зробити, щоб почуватися краще?”, а швидше в тому, як припинити підживлювати власні страждання. І мені здалося, що повернути контроль може бути вдалим виходом із ситуації. Так воно і сталося — спонтанно, у моменті, непередбачувано.
Відмовитися від алкоголю було не те щоб напрочуд просто, але значно легше, ніж здавалося. Найважче — побороти два аспекти: соціальний і стресовий. Для багатьох із нас типове бажання випити в момент шаленої напруги — незалежно від її першопричин. Стрес є невід’ємною частиною мого життя, тому спочатку здолати тягу до спиртного в момент внутрішнього шаленства було важко. Однак, орієнтовно за місяць-два життя, в якому стресу не ставало менше, але він більше не приглушувався алкоголем, з’явилося усвідомлення двох речей. По-перше, я здатна давати собі раду зі стресом без допоміжних речовин. По-друге, коли стикаєшся з проблемою віч-на-віч відразу, а не відкладаєш зустріч із нею до протверезіння після похмілля, існування в певному сенсі стає трохи простішим для осмислення.
Соціальний аспект — хитрий. Коли ти опиняєшся в компанії, де всі вживають, окрім тебе, здається, ніби ти в Едемському саду, а всі довкола — змії-спокусники. Скільки б ти не пив, ти все одно пам’ятаєш, яким приємним може бути коктейль на джині, терпке червоне сухе вино або улюблене пиво. З усім цим мені довелося зіткнутися приблизно через місяць після припинення вживання алкоголю.
Ми збиралися великою компанією на відпочинок у горах. Я довго сумнівалася, чи їхати, бо знала: всі будуть розважатися, випивати, частину людей я не знаю, з ними треба знайомитися, а я ризикую перетворитися на того самого “Нестерпно нудного Боббі” з серіалу “Друзі”. Однак, саме там — у цих обставинах і цій компанії — я усвідомила, що мені не потрібен алкоголь, щоб бути відкритою, радісною і смішною. Це став переломний момент.
Ті два дні я пила комбучу, не найкращу, але яку знайшла, безалкогольне пиво з фруктовим присмаком (досі не розумію, хто вигадав це непорозуміння), і насолоджувалася життям. З того часу навіть великі робочі заходи з сотнями людей, які раніше здавалися нестерпними без кількох келихів ігристого, стали цілком терпимими.
Тепер — про Тома Голланда. Тома я обожнюю з багатьох очевидних причин. Головна — його виступ на Lip Sync Battle з піснею Umbrella. Це витвір мистецтва, перлина попкультури й моя “Римська імперія”. Восени 2024 року з’явився додатковий привід поважати його: Том запустив власний бренд безалкогольного пива. Це спонукало мене дізнатися більше про те, чому у світі, де знаменитості мають власні виробництва текіли, рому, шампанського й вина, він віддав перевагу саме цій ніші.
Як людина, яка любить пиво і після припинення вживання спиртного продегустувала всі наявні варіанти безалкогольного, можу сказати: знайти справді добре й смачне — це завдання не з простих. А люди, які непохитно вірять у недоторканність пива як алкогольного напою, завжди стверджуватимуть, що гарного 0,0% пива не існує.
Втім, головне в цій історії інше. Том теж практикує тверезість — тобто він тітотейлер. Він страждав від алкогольної залежності, у 2022 році вирішив спробувати Dry January і з тих пір більше не вживає. Я прочитала й подивилася кілька інтерв’ю, де він пояснює свою позицію, і вона глибоко зі мною перегукується. Саме так Том остаточно закріпив мою впевненість у тому, що алкоголь у житті не потрібен. Абсолютно ні для чого. Хіба що для гедоністів — але кожному своє.
Ви, мабуть, це вже десь чули, не повірили, але я все ж таки нагадаю: безпечної дози спиртного не існує. Про негативні наслідки його вживання всі знають — їх безліч. І всього цього ти уникаєш, коли відмовляєшся від алкоголю. Ти стаєш здоровішим.
Втім, моє головне надбання — не фізичне, а ментальне. Я почала більш реалістично дивитися на себе. Я зрозуміла, що мені не потрібні міцні напої, щоб почуватися морально сильнішою й упевненішою. Я можу так почуватися, якщо просто наважуся і захочу. Мені не потрібно пити, щоб розслабитися. Я можу просто відпустити ситуацію і бути собою — і байдуже що буде.
Мені не потрібно три бокали вина, щоб наговорити дурниць, за які буде соромно. Я можу зробити це і тверезою. Я прийняла, що іноді поводжуся дивно. І саме це зробило мене вільною. І ніщо не дає такого смаку, як ця свобода — без сорому і без виправдань.
Анастасія Яворська, редакторка Vogue
Я відмовилася від споживання алкоголю на початку 2018 року. У мене на це було кілька причин, і жодна з них не стосувалася зловживання або проблем зі спиртним. Радше йшлося про суто психологічні аспекти, зокрема важку хворобу мого батька. Тому можу сказати, що мені це вдалося легко. Також хочу зауважити, що в моєму випадку це скоріше була аскеза, яка на певний час допомогла протриматися.
Не буду нав’язувати свою точку зору — це суто мій досвід і моє бачення, але щодо аскези мені здається, що її варто практикувати тоді, коли хочеш випробувати свій характер і волю, а ще трохи вирости в ментальному плані. Для мене відмова від спиртного була радше схожою на покарання себе. Бо з силою волі в мене проблем немає, а от карати себе виявилося улюбленою справою. Що я отримала від своєї безалкогольної “дієти”? Напевно, багато здоров’я (але я не можу цього підтвердити), можливість завжди бути за кермом (для людини, яка живе за містом, це важливо) і, мабуть, більше нічого. Бо сказати, що я почала на все дивитися більш тверезо, не можу — я й раніше ніколи не пила багато. Мій максимум — пара келихів вина за вечір (не беремо до уваги вечірки в юності). Моя аскеза тривала до 2025 року, тобто понад сім років, і мені вистачило одного сеансу з психологом, щоб знову спокійно вечеряти з келихом вина. Номером телефону психолога можу поділитися.
Тетяна Таран, засновниця Starlit Group (Perricone MD, Medik8, Revitalash, Cosmetics 27, Apeer)
Три роки тому алкоголь перестав мені подобатися. І вся ця історія з ігристим, червоним та коктейлями абсолютно втратила сенс. Рішення про відмову далося легко — в одну мить. А от з оточенням було важче: мене постійно намагалися спокусити й переманити “на темну сторону”. Культура вживання спиртних напоїв вкорінена в нас дуже глибоко, і часом оточення може сприймати безалкогольну поведінку як зраду дружбі, традиціям тощо. Тож поки близькі звикали до того, що я не вживаю, я вислуховувала: “даремно ти так”, “буде сумно і не весело”. Але нічого, згодом усі звикли.
Тим часом мене все влаштовувало. Якщо раніше після келиха вина в мене починала боліти голова, то тепер ця проблема зникла. Я не відчуваю важкості, не маю набряків, усі мої фітнес-трекери фіксують гарні показники відновлення. Мені здається, навіть шкіра з часом стала кращою, але я в цьому не впевнена, адже не надто зловживала, щоб ефект був очевидним.
Цікаво, що часом важко знайти гідний безалкогольний напій, окрім безалкогольного пива (від якого я теж відмовилася на другому році своєї безалкогольної подорожі). До речі, цікавий факт: в Україні значно частіше зустрічається безалкогольне вино у винних картах, ніж у європейських країнах. Якось із подругою в Дубліні ми грали з барменом у гру “зроби коктейль мені і подрузі”: вона обирала алкогольний, я — безалкогольний. На Aperol він зламався. А от у Києві — в тій же “Італійській редакції” — і Bellini, і різноманітні сауери. Обожнюю безалкогольно “випивати” в українських закладах.
Вже майже три роки я не планую повертатися до спиртного. Але принципово не ставлю собі заборон — просто наразі це мій вибір. От у мене є пляшечка шампанського, яку подарував мені Medik8 з нагоди п’ятиріччя бренду у 2014 році, і не виключено, що колись я її відкоркую — наприклад, з нагоди 50-річчя бренду. Але це не точно.
Валерія Татарчук, БФ "Твоя Опора"
Моє рішення відмовитися від спиртного було не ідеологічним, а суто практичним. Я почала сильно набрякати, вага стояла на місці незалежно від зусиль, а мігрені стали частішими й сильнішими. Згодом стало очевидно, що алкоголь — навіть у мінімальних дозах — безпосередньо погіршує мій фізичний стан. У певний момент це перестало мати вигляд “невеликої плати за задоволення” і перетворилось на шкоду без жодної реальної користі.
Відмова від спиртного далася мені відносно легко. Найкращим стимулом виявився досвід. Коли чітко усвідомлюєш, що зранку навіть після мінімальної дози прокинешся з набряклим обличчям, матимеш, м’яко кажучи, не найкращий вигляд, а голова болітиме немилосердно, — прагнення вживати зникає автоматично. Тут не потрібна сила волі, достатньо причинно-наслідкового зв’язку. Крім цього, я свідомо знайшла інші, значно ефективніші способи розслаблення й відновлення: гарячі ванни, масаж, спа-процедури — усе, що реально знімає напругу, заспокоює нервову систему й дає відчуття турботи про себе, а не короткочасну ілюзію релаксу.
Реклама.
Переваг виявилось більше, ніж я очікувала: по-перше, це банально дешевше, ніж вживати алкогольні напої. – Я завжди можу сісти за кермо і поїхати куди потрібно — а таксі я щиро не люблю. – Мені подобається те, що я бачу у дзеркалі. – Загальне самопочуття значно краще. – Сон став глибшим і якіснішим, а отже — потреба в каві суттєво зменшилась. У сумі це дає відчуття зібраності й стабільності, яке важко переоцінити.
По суті, єдиний мінус відмови – соціальний. У компаніях інколи доводиться ніби виправдовуватись за те, що ти не вживаєш. Для багатьох це досі виглядає дивно. Тому іноді я просто роблю вигляд, що вживаю, аби не вступати в зайві пояснення й не витрачати на це енергію. Але загалом для мене це не проблема — мені справді байдуже.
Я не вживаю вже більше пів року і повертатися до регулярного вживання не бачу жодного сенсу. Теоретично допускаю, що десь під настрій можу спробувати мікродозу чогось справді смачного — але це швидше виняток, який лише підтверджує правило. Алкоголь більше не є частиною мого повсякденного життя, і мене це цілком влаштовує.
Альона Пономаренко, редакторка Vogue
Немає нічого простішого, ніж кинути пити — я сто разів кидала. Насправді тричі, але щоразу це було пов’язано зі схудненням. Крім того, що спиртне — це “порожні” калорії, якими не наситишся, це ще й річ, яка послаблює відчуття контролю. І ти починаєш тягнутися до їжі: горішок, картопелька фрі, шматочок сиру. В результаті легко перебрати з калоріями.
Без спиртного мені жилося доволі комфортно, але не без одкровень. Так, одного разу на вечірці мені несамовито захотілося пива, яке я вживаю вкрай рідко. Тоді я усвідомила, що насправді марила хлібом, багатим на вітаміни групи B (вони є і в пиві). Один ковток вирішив проблему — далі я спокійно продовжувала своє безалкогольне існування. Важче було з оточенням: людям довкола важко приймати твої зміни — тим більше ті, що стосуються спільних розваг. Якби не підтримка чоловіка, було б непросто. Але з’явилися й відчутні плюси: спиртне — об’єктивно дороге задоволення. Звісно, пальто Prada на заощаджені на алкоголі гроші я собі не придбала, на відміну від Ліани Сатенштейн, яка мала подібний досвід. Але звільнилися кошти, які можна було спрямувати на інші чуттєві задоволення: масаж обличчя та курси французької.
“Розв’язалася” я красиво — на даху бутіка Hermès на Фобур-Сен-Оноре, де подавали мініатюрні, мов монетки, млинці з чорною ікрою, а до них — відмінне шампанське. Ні про що не шкодую. Та і загалом вважаю, що життя і без того занадто складне, щоб влаштовувати собі додаткові зони дискомфорту — зокрема, відмовляючись від келиха ігристого. Хоча варто визнати: будь-яка аскеза позитивно впливає на психіку, на стосунки з собою, повертає відчуття контролю, оздоровлює. Тим більше що нині доведено: ані “корисних”, ані “безпечних” доз не існує.
Diana Gloster, співачка, інфлюєнсерка
Я не вживаю спиртні напої вже рік, і на даному етапі вже настільки відвикла, що не маю бажання і передумов знову почати.
Саме рік тому я зрозуміла, що жодна з фаз споживання спиртного – смак, процес, а тим паче ранок після – не приносить мені задоволення: я робила це “за компанію” або “для атмосфери”. Тому вживала алкоголь все рідше. А коли почала вивчати буддизм, то вирішила відмовитись від нього остаточно. Адже будь-які речовини хімічного чи природного походження псують ясність розуму та сповільнюють духовний та ментальний розвиток. Тільки коли я відмовилась навіть від “символічного” келиху на івентах, помітила, наскільки насправді це норма – супроводжувати будь-які події спиртним. Пишаюсь, що змогла вийти із системи.
Єдиним дискомфортом, якого я зазнала в процесі, була реакція соціуму: люди навколо доволі емоційно і нетактовно сприймають відмову від спиртного – постійні вмовляння, жарти про самоствердження, питання, чому і як це сталось. До цього варто бути готовими.
Але загалом відмова від алкоголю принесла мені суцільні переваги. По-перше, я побачила свою слабку зону – невміння розслаблятись, – і почала реально з нею працювати: йога, спа, медитації. По-друге, я більше не затримуюсь в компаніях, де мені не цікаво, або на заходах, які раніше забирали набагато більше часу саме через алкоголь. По-третє, в мене тепер ніколи не буває похмілля, що теж приємно.
При тому, що я не багато та відносно не часто пила спиртне, все одно помітила, що стала більш витривалою фізично, а ШКТ працює краще, – дивовижно приємно, адже я споживаю менше цукру, а, отже, маю менше набряків та висипів.
Дуже подобається відчу