З’являються такі місця з різних причин: через техногенні або природні катастрофи, геноцид або просто спаду економічної активності в населеному пункті. Все це змушує людей залишати свої будинки. Так, сумно відома Прип’ять перетворилася на місто-привид після аварії на ЧАЕС, італійський Краків жителі залишили зсуви, в Африці налічуються десятки шахтарських селищ, залишені міста є і в Індії. Але більше всього таких міст у Китаї. Правда, це не просто залишені міста, а як раз навпаки, міста «на виріст»: населені пункти постійно будують, проте в них ніхто не живе. Таких міст в Китаї налічується близько двадцяти, і в них пустує 64 мільйони будинків. І це в перенаселеному Китаї, де проблеми з житлом і чисельністю населення вийшли на рівень національних! Ми вирішили показати вам один з них — найбільше місто-привид у світі, інформує Ukr.Media.
Місто для майбутнього?
Ордос почали будувати на початку 2000-х років в автономному районі Внутрішня Монголія (звідси тюркські корені і зв’язок зі словом «орда»).
Розрахований він на 1 мільйон жителів. Однак проживають тут не більше 20 тисяч чоловік, а приблизно 98% будинків порожні. Насправді страшна картина, таке відчуття, що в Ордос вибухнула якась епідемія і велика частина населення просто вимерла.
Тут порожні хмарочоси, адміністративні будівлі, житлові будинки і вежі, в Ордос навіть є університети, і в них теж ні душі. Все це пов’язано з комунікаціями і дорогами, але тут ніхто не живе.
А коли настає ніч, пейзажі тут стають ще страшнішими.
Золота жила, не виправдала очікувань
У регіоні Кангбаші, де і відбудували Ордос, на початку 2000-х років виявили величезні запаси вугілля та інших природних ресурсів. Тому на цих територіях миттєво зросли хмарочоси, музеї, театри і адміністративні будівлі.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
З’являються такі місця з різних причин: через техногенні або природні катастрофи, геноцид або просто спаду економічної активності в населеному пункті. Все це змушує людей залишати свої будинки. Так, сумно відома Прип’ять перетворилася на місто-привид після аварії на ЧАЕС, італійський Краків жителі залишили зсуви, в Африці налічуються десятки шахтарських селищ, залишені міста є і в Індії. Але більше всього таких міст у Китаї. Правда, це не просто залишені міста, а як раз навпаки, міста «на виріст»: населені пункти постійно будують, проте в них ніхто не живе. Таких міст в Китаї налічується близько двадцяти, і в них пустує 64 мільйони будинків. І це в перенаселеному Китаї, де проблеми з житлом і чисельністю населення вийшли на рівень національних! Ми вирішили показати вам один з них — найбільше місто-привид у світі, інформує Ukr.Media.
Місто для майбутнього?
Ордос почали будувати на початку 2000-х років в автономному районі Внутрішня Монголія (звідси тюркські корені і зв’язок зі словом «орда»).
Розрахований він на 1 мільйон жителів. Однак проживають тут не більше 20 тисяч чоловік, а приблизно 98% будинків порожні. Насправді страшна картина, таке відчуття, що в Ордос вибухнула якась епідемія і велика частина населення просто вимерла.
Тут порожні хмарочоси, адміністративні будівлі, житлові будинки і вежі, в Ордос навіть є університети, і в них теж ні душі. Все це пов’язано з комунікаціями і дорогами, але тут ніхто не живе.
А коли настає ніч, пейзажі тут стають ще страшнішими.
Золота жила, не виправдала очікувань
У регіоні Кангбаші, де і відбудували Ордос, на початку 2000-х років виявили величезні запаси вугілля та інших природних ресурсів. Тому на цих територіях миттєво зросли хмарочоси, музеї, театри і адміністративні будівлі.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Тут порожні хмарочоси, адміністративні будівлі, житлові будинки і вежі, в Ордос навіть є університети, і в них теж ні душі. Все це пов’язано з комунікаціями і дорогами, але тут ніхто не живе.
А коли настає ніч, пейзажі тут стають ще страшнішими.
Золота жила, не виправдала очікувань
У регіоні Кангбаші, де і відбудували Ордос, на початку 2000-х років виявили величезні запаси вугілля та інших природних ресурсів. Тому на цих територіях миттєво зросли хмарочоси, музеї, театри і адміністративні будівлі.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
А коли настає ніч, пейзажі тут стають ще страшнішими.
Золота жила, не виправдала очікувань
У регіоні Кангбаші, де і відбудували Ордос, на початку 2000-х років виявили величезні запаси вугілля та інших природних ресурсів. Тому на цих територіях миттєво зросли хмарочоси, музеї, театри і адміністративні будівлі.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
А коли настає ніч, пейзажі тут стають ще страшнішими.
Золота жила, не виправдала очікувань
У регіоні Кангбаші, де і відбудували Ордос, на початку 2000-х років виявили величезні запаси вугілля та інших природних ресурсів. Тому на цих територіях миттєво зросли хмарочоси, музеї, театри і адміністративні будівлі.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
А коли настає ніч, пейзажі тут стають ще страшнішими.
Золота жила, не виправдала очікувань
У регіоні Кангбаші, де і відбудували Ордос, на початку 2000-х років виявили величезні запаси вугілля та інших природних ресурсів. Тому на цих територіях миттєво зросли хмарочоси, музеї, театри і адміністративні будівлі.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Також побудували і спальні райони, де навіть є затишні котеджі для більш заможних китайців. Будівництво Ордоса закінчили в 2010 році, і він розкинувся на величезній площі 355 квадратних кілометрів. Але місто опинилося в якомусь фінансовому міхурі: багаті китайці, які очолюють великі фонди, практично відразу викупили всю нерухомість, розглядаючи покупки як інвестиції. Адже місто потенційно мало бути успішним, тому в планах було перепродати все майно дорожче. Однак у жителів Внутрішньої Монголії просто немає грошей на покупку квартир.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Ще під час будівництва забудовник виставив ціну на житло в 10-11 тисяч доларів за один квадратний метр, а вже через кілька років вона впала у 2-3 рази. І все одно 4-4,5 тисячі доларів за квадратний метр — це непомірно висока ціна для мешканців регіону, де середні зарплати ледь перевищують 400 доларів в місяць.
Доля гігантського міста-примари
Звичайно, після здачі нерухомості в Ордос керуючим компаніям не позаздриш. Вони терплять величезні збитки, так як повністю обслуговують інфраструктуру міста: ремонтують вулиці, що прибираються, озеленюють райони, тут навіть немає перебоїв з освітленням. На це йде близько 10-12 мільйонів доларів кожен місяць.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Так що, незважаючи на те, що місто порожнє, воно живе. Але сказати (як кажуть про інші китайські міста), що в нім вирує життя, зовсім не можна. Ордос під постійною охороною, тут є поліцейські, які стежать за порядком. Місто ніхто не пограбував, тому туристам тут боятися нічого. Можна прогулятися по безлюдному мегаполісу, прямо по дорогах покататися на велосипедах або скейтбордах, зробити дивовижні і трохи лякаючі фотографії і уявити себе героєм постапокаліптичного фільму — саме за цим в Ордос їдуть мандрівники.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Звичайно, жителів тут зустріти можна, але зовсім рідко. В основному це співробітники правоохоронних органів, або нечисленні робітники фабрик, яким вдалося придбати квартиру.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *