Розбійник XIII століття Роджер Годберд став прообразом легендарного шервудського стрільця, пише історик Моріс Г’ю Кін у книзі “Розбійники з середньовічної легенди”, інформує Ukr.Media.
Його історія, дійсно, дуже схожа і сповнена пригод. Щоправда, його життя більше нагадувало бандитську сагу, ніж баладу про героя.
Роджер зі своїми соратниками жив у Лестерширі. Це графство межує з Ноттінгемширом, у якому і розташований той самий Шервудський ліс.
У цей час Англією правив король Генріх III. Король витрачав казну, м’яко кажучи, невміло. І щоб покрити витрати, сильно підняв податки. Загалом його правління асоціюється з періодом хаосу та беззаконня.
Генріх прагнув до авторитарного правління, але це викликало невдоволення як знаті, так і простих людей. Щоб примусити їх силою, він запрошував вельмож із Франції, стимулюючи їх гарними землями, які він роздавав направо й наліво. Землі, відповідно, нерідко відбиралися у своїх же підданих. Все це лише посилювало невдоволення.
У цей момент і з’являється знаменита балада про Робін Гуда.
Батько Роджера помер рано і його виховували мати з вітчимом. До обох Роджер ставився погано, звинувачуючи їх у тому, що вони розтринькали батьківський спадок. У нього було два брати, але вони в історії не прославилися, на відміну від нашого героя.
Роджер мав землю, правда ділянка була невелика. І юнак подумав про кар’єру військового. З лука він стріляв чудово, був цим знаменитий в окрузі.
Він вирішив піти на службу, а ділянку став здавати в оренду. Він влаштувався вартовим у гарнізоні Ноттінгемського замку.
Однак, освоївши військову майстерність, зрозумів, що на цьому можна заробити гроші не тільки чесною службою. Платня була невелика. І він вигнав людей, які орендували у нього землю і заплатили за рік наперед. Спроби останніх вирішити спір через суд ні до чого не призвели. За часів Генріха III це було майже нормою.
Роджер служив у графа Симона де Монфора. Останній виступив проти короля. Спершу все складалося вдало. Симон скликав парламент і йому вдалося з його допомогою притиснути Генріха, позбавивши того необмеженої влади. В підсумку король зібрав вірні йому сили і розгромив Симона в битві при Івшемі. Роджер теж був у тій битві, і армія його сюзерена зазнала нищівної поразки. Роджер був оголошений поза законом і змушений ховатися від помсти короля.
Роджер з п’ятьма соратниками оселився в Шервудському лісі. Займалися грабежем і розбоєм, так і добували собі на прожиток.
Найвідомішим його злочином став напад на абатство Стенлі. Роджер убив одного з місцевих монахів, а решту добряче побив. І забрав велику суму грошей.
Прототип Робін Гуда дійсно грабував багатих. Тільки от бідним награбоване не роздавав, а перепродував.
У ті часи в абатства активно стікався капітал. І справа не тільки в тому, що церква мала непогану фінансову базу. В абатства приносили свої цінності і прості люди. Здавали їх на зберігання. Набагато безпечніше вважалося тримати гроші в абатствах, ніж вдома під подушкою.
Його схопили війська шерифа, але Роджеру вдалося втекти.
Тим часом, на троні змінився король. Англію очолив старший син Генріха — Едуард I. Він виявився більш активним і тямущим монархом і почав виправляти помилки батька.
Роджера та інших опозиціонерів король помилував. “Робін Гуд” ніби повернувся додому і став звичайним фермером. Але саме “ніби”, тому що Роджер і не думав закруглятися зі своїм прибутковим ремеслом. На задньому дворі у нього регулярно крутилися сумнівні особистості. А грабежі тривали, хоча й траплялися вже рідше.
Як бачите, до героїчних вчинків тут досить далеко. Чому ж його оспівали в баладі?
Він протистояв королю, від нього і постраждав. Генріх III у народі любов’ю не користувався, а його наближені — тим більше. Роджер ворогував з ними. Тому і його злочинам у народі додали свій сенс. Так Роджер і став романтичним героєм Робіном Гудом.
Тут спрацював такий же ефект, як у серіалі “Бригада”. Коли четвірка бандитів викликала у глядачів повагу і співчуття. Так, вони творили свавілля. Але ті, кому вони протистояли, були ще менш симпатичні люди. Які часи — такі й герої.
Роджеру вдалося уникнути відповідальності. Після помилування він діяв досить обережно і жодного разу не попався. Вів спосіб життя зразкового сім’янина. Одружився, завів двох дітей — сина і дочку. Роджер Годберд пішов з життя у віці близько 60 років від природних причин.
Ну і, насправді, яка різниця, ким саме був справжній Робін Гуд. Куди важливіше, яким ми його сприймаємо.
Розбійник XIII століття Роджер Годберд став прообразом легендарного шервудського стрільця, пише історик Моріс Г’ю Кін у книзі “Розбійники з середньовічної легенди”, інформує Ukr.Media.
Його історія, дійсно, дуже схожа і сповнена пригод. Щоправда, його життя більше нагадувало бандитську сагу, ніж баладу про героя.
Роджер зі своїми соратниками жив у Лестерширі. Це графство межує з Ноттінгемширом, у якому і розташований той самий Шервудський ліс.
У цей час Англією правив король Генріх III. Король витрачав казну, м’яко кажучи, невміло. І щоб покрити витрати, сильно підняв податки. Загалом його правління асоціюється з періодом хаосу та беззаконня.
Генріх прагнув до авторитарного правління, але це викликало невдоволення як знаті, так і простих людей. Щоб примусити їх силою, він запрошував вельмож із Франції, стимулюючи їх гарними землями, які він роздавав направо й наліво. Землі, відповідно, нерідко відбиралися у своїх же підданих. Все це лише посилювало невдоволення.
У цей момент і з’являється знаменита балада про Робін Гуда.
Батько Роджера помер рано і його виховували мати з вітчимом. До обох Роджер ставився погано, звинувачуючи їх у тому, що вони розтринькали батьківський спадок. У нього було два брати, але вони в історії не прославилися, на відміну від нашого героя.
Роджер мав землю, правда ділянка була невелика. І юнак подумав про кар’єру військового. З лука він стріляв чудово, був цим знаменитий в окрузі.
Він вирішив піти на службу, а ділянку став здавати в оренду. Він влаштувався вартовим у гарнізоні Ноттінгемського замку.
Однак, освоївши військову майстерність, зрозумів, що на цьому можна заробити гроші не тільки чесною службою. Платня була невелика. І він вигнав людей, які орендували у нього землю і заплатили за рік наперед. Спроби останніх вирішити спір через суд ні до чого не призвели. За часів Генріха III це було майже нормою.
Роджер служив у графа Симона де Монфора. Останній виступив проти короля. Спершу все складалося вдало. Симон скликав парламент і йому вдалося з його допомогою притиснути Генріха, позбавивши того необмеженої влади. В підсумку король зібрав вірні йому сили і розгромив Симона в битві при Івшемі. Роджер теж був у тій битві, і армія його сюзерена зазнала нищівної поразки. Роджер був оголошений поза законом і змушений ховатися від помсти короля.
Роджер з п’ятьма соратниками оселився в Шервудському лісі. Займалися грабежем і розбоєм, так і добували собі на прожиток.
Найвідомішим його злочином став напад на абатство Стенлі. Роджер убив одного з місцевих монахів, а решту добряче побив. І забрав велику суму грошей.
Прототип Робін Гуда дійсно грабував багатих. Тільки от бідним награбоване не роздавав, а перепродував.
У ті часи в абатства активно стікався капітал. І справа не тільки в тому, що церква мала непогану фінансову базу. В абатства приносили свої цінності і прості люди. Здавали їх на зберігання. Набагато безпечніше вважалося тримати гроші в абатствах, ніж вдома під подушкою.
Його схопили війська шерифа, але Роджеру вдалося втекти.
Тим часом, на троні змінився король. Англію очолив старший син Генріха — Едуард I. Він виявився більш активним і тямущим монархом і почав виправляти помилки батька.
Роджера та інших опозиціонерів король помилував. “Робін Гуд” ніби повернувся додому і став звичайним фермером. Але саме “ніби”, тому що Роджер і не думав закруглятися зі своїм прибутковим ремеслом. На задньому дворі у нього регулярно крутилися сумнівні особистості. А грабежі тривали, хоча й траплялися вже рідше.
Як бачите, до героїчних вчинків тут досить далеко. Чому ж його оспівали в баладі?
Він протистояв королю, від нього і постраждав. Генріх III у народі любов’ю не користувався, а його наближені — тим більше. Роджер ворогував з ними. Тому і його злочинам у народі додали свій сенс. Так Роджер і став романтичним героєм Робіном Гудом.
Тут спрацював такий же ефект, як у серіалі “Бригада”. Коли четвірка бандитів викликала у глядачів повагу і співчуття. Так, вони творили свавілля. Але ті, кому вони протистояли, були ще менш симпатичні люди. Які часи — такі й герої.
Роджеру вдалося уникнути відповідальності. Після помилування він діяв досить обережно і жодного разу не попався. Вів спосіб життя зразкового сім’янина. Одружився, завів двох дітей — сина і дочку. Роджер Годберд пішов з життя у віці близько 60 років від природних причин.
Ну і, насправді, яка різниця, ким саме був справжній Робін Гуд. Куди важливіше, яким ми його сприймаємо.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *