Існує просте пояснення, чому не варто спізнюватися на зустрічі, роботу чи побачення. Коли ми вирішуємо запізнитися, нами часто керує страх щось втратити. Наприклад, недопиту каву, невдало наведені стрілки або ще кілька хвилин сну.
У таких випадках ми чітко усвідомлюємо, що можемо втратити, і прагнемо уникнути цієї втрати. Через це виникає спокуса “ще трішечки”.
Однак, спізнюючись, ми ризикуємо не лише власним часом, а й чужим. На відміну від особистих втрат, масштаб впливу на інших людей для нас часто невідомий. Нам здається, що запізнення на 10 хвилин не матиме серйозних наслідків, і “світ від цього не перевернеться”.
Проте світ справді може змінитися, адже все взаємопов’язано. Ваше спізнення може запустити ланцюжок подій, які виявляться набагато руйнівнішими за ту втрату, якої ви прагнули уникнути. Наприклад, запізнення на 15 хвилин на нараду, де присутні ще троє людей, означає, що кожна з цих трьох осіб втратила по 15 хвилин свого часу. Це, своєю чергою, може призвести до зсуву їхніх власних планів і підведення інших знайомих, створюючи ефект снігової кулі.
Звісно, трапляються ситуації, коли спізнення не має значних наслідків. Вам можуть щиро усміхнутися, сказати, що ніхто не поспішав, і запропонувати кави. У хороших компаніях таке трапляється нерідко.
Попри це, ухвалюючи рішення про запізнення, ми ніколи не можемо передбачити всіх можливих наслідків.