У французькому видавництві Assouline вийшла книга, присвячена українському наїву. Видання Naïve My Love: Ukrainian Art of the 20th Century розповідає про українське наївне мистецтво, а його креативними директорками стали засновниці бренду GUNIA Project Марія Гаврилюк і Наталія Каменська.
У виданні представлені роботи митців, які не мали художньої освіти та були далекими від академічного середовища. Сьогодні ці твори можна побачити в музеях Києва та інших міст світу, хоча деякі з них тривалий час вважалися втраченими. Частину робіт було віднайдено вже після смерті їхніх авторів, а деякі збереглися лише на стінах будинків, меблях та інших предметах побуту в українських селах.
Відбір робіт і кураторську роботу здійснила редакторка Лідія Лихач, а тексти для книги написала українська журналістка Анна Лодигіна. Співпрацю між GUNIA Project та Assouline ініціювала медіаагенція GOGOLA.
Про те, як народилася книга, розповідають зановниці бренду Марія Гаврилюк і Наталія Каменська.
Як виникла ідея книги?
Наталя Каменська: Ідея книги виникла у нас із Машею. Ми давно працюємо з українським народним і наївним мистецтвом, але воно було частиною нашого життя ще задовго до появи GUNIA. Ми колекціонували український наїв, купували роботи на аукціонах, знаходили їх у приватних колекціях, а з появою GUNIA почали працювати з цим мистецтвом уже як із джерелом для власної творчості.
У якийсь момент нам дуже захотілося зробити щось, що вийде далеко за межі GUNIA: показати український наїв світові й допомогти йому зайняти належне місце в міжнародному мистецькому контексті. З цією ідеєю ми прийшли до наших партнерів — Gogola Agency. І далі почався довгий спільний шлях — зокрема, команда агентства взяла на себе перемовини з Assouline та залучення фінансування.
Ми від початку хотіли працювати саме з Assouline, тому що нам близький їхній підхід до книги як до культурного об’єкта. Їхні видання потрапляють у домівки, готелі, галереї, музеї по всьому світу і стають частиною глобального візуального контексту. Для нас особливо важливо й символічно, що Naïve My Love: Ukrainian Folk Art of the 20th Century стала першою книгою Assouline, повністю присвяченою Україні.
Розкажіть про тих, хто допоміг вам створити цю книгу?
Марія Гаврилюк: Навколо проєкту сформувалася велика команда. Авторкою тексту стала журналістка й дослідниця Анна Лодигіна, редакторкою та авторкою концепції — мистецтвознавиця Лідія Лихач, Аліна Ан-Божнюк відповідала за проєктний менеджмент і координацію редакційної роботи. Для нас було принципово важливо, щоб за красивою візуальною книгою стояло серйозне дослідження, тому була сформована велика експертна рада: це Петро Гончар, Тетяна Соловей, Оксана Семенік, Оксана Пов’якель та Валентина Клименко.
Разом ми працювали з величезним масивом українського мистецтва. Окремою частиною процесу стала співпраця з музеями, приватними колекціонерами, родинами художників та архівами. Потрібно було знаходити роботи, уточнювати атрибуції, отримувати дозволи на публікацію, збирати зображення достатньої якості. Частину творів і авторів ми самі фактично заново відкривали для себе під час роботи.
Що для вас особисто значить наївне мистецтво?
Наталя: Для мене наївне мистецтво передусім про свободу. Ці художники часто не мали академічної освіти, не намагалися відповідати певній школі чи правилам і тому створювали власну систему кольору, пропорцій, перспективи — фактично власний світ. Особливо я люблю українську дерев’яну скульптуру — ангелів, святих, людські фігури. У них дуже проста, іноді майже архаїчна форма, але при цьому неймовірний характер і присутність.
У нашій колекції також є роботи Марії Примаченко, багато творів менш відомих і зовсім невідомих авторів. Багато робіт ми купували на аукціонах, знаходили у приватних колекціях, у колекціонерів — і продовжуємо постійно відкривати для себе нові роботи й імена. Для нас це не лише колекціонування красивих об’єктів, а й можливість зберігати частини української візуальної історії. Тому наїв для нас точно не тренд і не тема, яку ми одного дня обрали для бренду. Він був із нами ще до GUNIA і певною мірою став одним зі світів, з яких сама GUNIA виросла.
Про вибір обкладинки
Наталя: Вибір обкладинки був для нас непростим процесом. Ми розуміли, що одна робота має репрезентувати не лише український наїв у всьому його різноманітті, а й передати загальний настрій і посил книги. Ми перебрали дуже багато варіантів — серед них були роботи Ярини Гоменюк, Ярмоленків, Марії Примаченко.
Зрештою ми обрали саме цих двох білих голубів. Мені дуже подобається, що це робота невідомого автора. У цьому теж є щось важливе для розуміння українського наївного мистецтва: за багатьма неймовірними творами не залишилося відомих нам імен, але від цього вони не стають менш цінними чи сильними. І сама робота дуже проста, світла й водночас символічна — у ній є ніжність, любов і відчуття миру. Мені здається, саме тому вона так точно передає і назву Naïve My Love, і те відчуття, з яким ми робили всю цю книгу.