Прем’єра в театрі ім. Франка: Емоційна віддушина в готельному люксі

Прем’єра в театрі ім. Франка: Емоційна віддушина в готельному люксі 12.11.2023 10:00 Укрінформ Народний артист Анатолій Хостікоєв поставив в Національному театрі ім. Франка блискучу класичну комедію положень «Люкс для іноземців»

У часи страшних випробувань, які випали на долю країни, людям, що зараз не на фронті важливо зберегти емоційну стійкість, аби вистояти перед навалою почасти трагічних новин, не впасти в депресію чи апатію, і продовжувати допомагати ЗСУ перемагати ворога. Психологи радять хоч інколи емоційно розвантажуватися, дозволяти собі посміятися і не накладати табу на відвідування культурних заходів, зокрема, театру, який останні роки набув вже «терапевтичної» якості.

Тому поява в репертуарі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка блискучої іронічної комедії «Люкс для іноземців» з Наталею Сумською та Богданом Бенюком в головних ролях – це ковток чистого живильного сміху. 

«Нашою метою насамперед було прагнення емоційно «забрати» глядача від війни, від горя хоча б на ці дві години, поки йде вистава. Адже навіть військові, з якими ми часто спілкуємося під час поїздок, просять показати їм саме комедію. Бо і їм теж хочеться посміятися, вони ж між собою жартують, підколюють один одного, а театр чому не може собі цього дозволити? Це наша місія – розраджувати людей у важкий час», – впевнений Анатолій Хостікоєв, який поставив на першій сцені країни легку класичну комедію популярного англійського комедіографа Дейва Фрімена і трохи розвинув та актуалізував хитросплетіння доль деяких персонажів.  

АКТОРИ ПОКАЖУТЬ НА СЦЕНІ КІЛЬКА НАСИЧЕНИХ МУЗИЧНИХ ТА ТАНЦЮВАЛЬНИХ НОМЕРІВ – ТАЛАНОВИТО І З ГУМОРОМ

Дія вистави відбувається в невеличкому французькому містечку на кордоні з Німеччиною. Постояльці старенького готельчика мимоволі опиняються в піднесеній атмосфері традиційного щорічного фестивалю Святого Вольфганга – дехто його справді дуже чекає, як то молодий менеджер готелю Хайнц (В'ячеслав Хостікоєв), котрий всіляко намагається створити для гостей настрій карнавалу. Але для інших цей барвистий захід – зайва дрібниця, не варта уваги, адже Клод (Богдан Бенюк) та його коханка Симона (Дар'я Легейда, Тетяна Шляхова) конспірологічно прибули в таке віддалене місце зовсім не для публічних виходів на люди, а насолодитися таємним коханням. Подружня пара Хью (Денис Мартинов, Валерій Величко) та Бренда (Тетяна Кришталь, Анастасія Рула) заїхали до готелю перепочити від довгого шляху автомобілем до іншої країни і гучні гуляння їх тільки дратують – вони хочуть виспатися.

Наталія Сумська

А Хельга (Наталія Сумська) – дружина зрадника Клода, потай від нього приїхала до готелю, щоб зробити коханому чоловікові (яким вона його насправді досі вважає) сюрприз до річниці шлюбу. 

І от, уявіть, що через адміністративну плутанину, пристрасть до бренді та забудькуватість дуже привітного швейцара Карака (Василь Мазур), вся ця компанія заселяється в один люкс! І подітися їм один від одного нікуди – готель вщерть заповнено гостями фестивалю. Який, для декого з перерахованих стане ще й справжнісіньким стресом, бо доведеться взяти у ньому безпосередню участь, та ще й в такому вигляді, що і сміх, і гріх.

Василь Мазур

Глядачі вистави насолоджуватимуться велелюдним гамірним святом Святого Вольфганга трохи крізь прочинене вікно готельного люксу, а трохи – в режимі реального часу: актори покажуть на сцені багато насичених музичних та танцювальних номерів – талановито і з гумором.

Зіграв у виставі і сам режисер. Про роль пана Хостікоєва спеціально говорити тут не буду, заінтригую, але вона дуже яскрава.

В ОРИГІНАЛЬНІЙ П’ЄСІ ДВІ МОЛОДІ ПАРИ, АЛЕ ОДНУ З ПАР РЕЖИСЕР ЗРОБИВ ДОРОСЛІШОЮ – СУМСЬКА І БЕНЮК

Насправді вистава «Люкс для іноземців» не нова, вона, що називається, відрепетирувана, відшліфована й випробовувана роками – ще в 2011 році з’явилася серед постановок театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв», з якими вони об’їздили всю Україну. І ось після перерви в показах, стала у репертуар Національного театру, де зараз крім основного акторського кістяка, на який вона ставилася – Сумська, Бенюк, Мазур, у неї влилися нові люди – актори театру Франка.

В оригінальній п’єсі розповідається про дві молоді пари, але режисер побачив це по-іншому: одну з пар зробив дорослішою – Наталя Сумська і Богдан Бенюк.

Богдан Бенюк

– Вони потрясаючий дует! Таких дуетів, у такому розквіті років і таланту більше немає, поки що, в усякому разі. І для мене було дуже важливо, щоб він не зник, – розповідає режисер Хостікоєв про виконавців головних ролей. –  Вони блискуче показують стосунки між чоловіком і жінкою. Я вже казав молодим акторам, що театральний інститут, це театральний інститут, але коли на сцені такі от актори, закликаю, прийдіть подивіться! Богдан  очолює Театр на Подолі, але він приходив на всі-всі репетиції, він же репетирував з двома складами! І коли я щось йому казав (з боку завжди видніше: темп, ритм, щось трошки підтягнути) – жодного разу не відмахнувся, виконував ті завдання, які я йому ставив, хоча він вже стільки років до цього блискуче грав! Інколи я розумів, що помиляюсь, казав: «Бодя, пробач, вертай назад той малюнок». Він мені завжди вірив, довіряв. Це називається – професіонал, таке володіння професією – на вагу золота.

Я ПОДУМАВ, ЩО БУЛО Б НЕПОГАНО, АБИ ДІД-ШВЕЙЦАР БУВ НЕ З ЦІЄЇ МІСЦЕВОСТІ, І РАПТОМ: А ЯКБИ ВІН БУВ З УКРАЇНИ?

Анатолій Хостікоєв згадує, що коли йому випадково потрапила до рук ця п’єса Фрімена, вона здалася йому надто легковажною. Прочитав половину і віддав комусь, але потім знову звернувся до неї і розглянув під іншим кутом.

В'ячеслав Хостікоєв

«Мені сподобалося те, що місце дії – закрите приміщення і цікаві персонажі. Почав розмишляти: це – комедія положень, готель, фестиваль, де грають музику тих років (тому там звучить Поль Моріа – так лягло на моє собисте сприйняття того часу), але на фестивалі звучить різна музика, різні мотиви різних народів. А герой Василя Мазура – старий чоловік, який сидить в цьому місці, звідки він родом? Невідомо. Я подумав, що було б непогано, аби цей дід-швейцар був не з тутешньої місцевості – дія відбувається на кордоні Франції і Німеччини. І раптом прийшло в голову: а якби він був з України? І якщо б він був з України, то звичайно, співав би якусь свою пісню. Адже, що може об’єднувати українців, розкиданих по всьому світу, тільки любов до своєї землі і любов до пісні. А яку саме обрати? У когось це «Рушник», у когось – «Чорнобривці», «Черемшина», «Водограй» чи ще якась», – ділиться Анатолій Хостікоєв.

Він почав розкручувати внутрішній сюжет: хто кому ким є? В оригіналі у Фрімена, як ви розумієте, нічого цього немає, там тільки любовні історії, але режисеру цього виявилося замало.

Коли почали репетирувати перші сцени, Хостікоєв зібрав акторів і каже: в мене таке відчуття, що вони всі – родичі, які невипадково зібралися в цьому готелі. Ніби щось їх об’єднує, хоча, одна пара – з Британії, інша – з Німеччини, коханка Симона – з Італії. Режисерська фантазія розгулялася – а що, як виявиться, що вони всі діти… оцього старого дядька, який їздив колись по всій Європі, заробляючи гроші!? Десь зупинявся, зустрічав жіночку, було кохання, від якого народжувалася дитинка – він її брав на руки і співав пісню. Звісно, українську! Наприклад, «Черемшину». В Британії – вона була англійською, а в інших країнах іншими мовами. Актори сприйняли ідею скептично. Василь Мазур (який грає старого швейцара Карака), навіть сказав, що такого точно не може бути, чим зачепив Хостікоєва за живе.

Тетяна Шляхова

«Я його переконував, кажу, коли твій персонаж скаже жінці-британці: «Брендо, донечко моя!» – в залі будуть сміятися. Коли німкеня підтвердить, що її мутер звати Клара (і в неї, як виявляється, теж був закоханий Карак) – почнуть сміятися ще більше, коли італійка також впізнає в ньому татка – будуть сміятися до сліз. Коли вже й менеджер готелю Хайнц заграє на сопілці ту ж «Черемшину» – будуть реготати. А коли в кінці твій старий Карак наживо заграє на саксофоні – зал буде плакати… І ми тоді з Васею уклали парі. Все сталося, як я казав» – розповів пан Хостікоєв. Що підтвердило основну тезу вистави – можна міняти країни і континенти, все життя шукати щастя в інших землях, але від себе не втечеш.

Василь Мазур грає цю роль так переконливо, що колись у Франківську до нього підійшла літня пара і запитала, чи він не той саксофоніст з вистави, який дітей по всьому світу розплодив? Пан Василь гордо відповів: «Я!». Звичайно, для актора це величезне щастя – відчуття того, що він потрапив у струни серця глядача.

ПІД ЧАС ТАКОГО СТРАШЕННОГО І ВОДНОЧАС ВЕЛИЧНОГО ПЕРІОДУ ЖИТТЯ КРАЇНИ, ЛЮДЯМ ПОТРІБНА КОМЕДІЯ

Досить довгий період часу «Люкс для іноземців» не грали, але зрештою Анатолій Хостікоєв прийшов до керівника театру Михайла Захаревича і запропонував цю виставу для репертуару Національного театру.

«Зараз, під час такого страшенного і водночас величного періоду життя країни, людям потрібна комедія. Ми ж усі про трагедію знаємо, бачимо, що твориться, розуміємо все, тому потрібен хоч якийсь позитив» – впевнений Хостікоєв.

У мене рідко виникає бажання по кілька разів ходити на одну виставу, навіть, на хорошу. Я люблю щоразу дивитися щось нове, а з цієї – виходила з сильним бажанням передивитися її знову. Посмакувати. І сюжет веселий, і грають блискуче: курйозні ситуації, живі життєві сцени, смішні діалоги, в яких майстерно працює все – інтонації, міміка, навіть вимова (ви б чули, як симпатично говорить Хельга – героїня Наталі Сумської!). Вона дивовижно несе свою «жіночу долю», хоча її зраджує чоловік, здається, що її любов до нього свята і безкінечна.

«Мій чоловік каже, що я несексуальна, але я бачила, як зваблюють, я дечому навчилась», – каже поважна Хельга і легким грайливим порухом скидає з себе халатик, лишаючись в одній лише еротичній «комбінації». Ця пані на сцені, яка так сильно хоче любові від власного чоловіка, хоче стати для нього єдиною бажаною і коханою, настільки щира, наївна і сповнена світла, що стає відразу рідною всім жінкам у залі (хтось, можливо, впізнає у ній себе) і вони просто розпливаються в посмішках, а чоловіки – захоплено аплодують.

Хостікоєв жартує, що дехто навіть писав йому щось на кшталт: Сумська в спідній білизні, як так можна?. «Але згадайте, скільки мені років, – сміється він. – Я все життя ревнував дружину, а тут, коли нарешті заспокоївся, раптом виходить така вистава. Але ж там немає жодної пошлості, вона просто красива і щира жінка, яка хоче любові. Вона там чудова!».

Василь Мазур і Богдан Бенюк

Пані Наталя підтверджує, що інколи після вистави глядачки підходять до неї подякувати і кажуть, що отримали величезне задоволення, посміялися над собою, тому що впізнали в цій героїні себе, у своїй наївності, в тому, якими ми жінки буваємо перед чоловіками, яким намагаємося догодити.

«Вона в мене складалася дивним чином, поки я її знаходила, – розповідає Наталя Сумська. – Комедію складно репетирувати без глядача, дуже потрібна реакція, і от коли ми її дочекалися, то відчули, що ніби полетіли. І відтоді літали та їздили всією Україною. Зараз цього немає, ми згадуємо ті часи зі щемом, але тепер буде радість знову раз-два на місяць зустрічатися з киянами, з гостями Києва. Мені самій приємно брати участь у такому жанрі, він додає радості в життя не тільки глядачам, а і нам – виконавцям. Коли чуєш таку реакцію в залі, це безцінно… До нас приходить багато тимчасово переміщених, військових. Я взагалі дуже мрію, щоб до театру приходило якнайбільше військових. У нас зараз одна спільна надія – здобути незалежність і перемогу, ми дуже вдячні синам України, які захищають нас, – говорить виконавиця однієї з головних ролей вистави «Люкс для іноземців», яка відтепер йде на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Ходіть до українського театру, там лікуються душі.

Любов Базів. Київ

Фото: Юлії Вебер

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *