5 віршів про кохання від українських поетів
У новій збірці «Книга Love 3.0. Любов, що перемагає»
Збірка «Книга Love 3.0. Любов, що перемагає» упорядниці Олени Павлової — третя в серії поетичних антологій видавництва #книголав. У ній міститься 57 віршів про кохання від класиків та сучасних українських поетів.
Ці твори наповнюють світлом, теплом і щемом. Це поезія протиотрути. Це та сама мова, що складається з приголосних, голосних і ніжності. Сучасні зірки української поезії та нові імена, класики й потужний голос поетів Розстріляного Відродження, яких у нас уже ніколи не заберуть. Читати ці вірші зараз — відвойовувати свою пам’ять, право бути собою і любити.
Ми публікуємо 5 віршів, які увійшли до збірки:
«Chiaroscuro /Світлотіні»
Олена Павлова, упорядниця збірки
* * *
Що потрібно для фотографії?
Людина, в якої всередині любов.
Без любові
вона просто не візьметься в кадр,
не відіб’ється на матриці.
Чутливість.
Світлочутливість та світочутливість
Співчутливість
Відкритість діафрагми,
Особливо на вдиху,
Доки не перехопило подих
Від усієї цієї любові.
Мерехтіння вій, розширені зіниці.
Внутрішня глибина різкості.
Довжина витримки.
На витримці взагалі все тримається.
Без витримки може порватися плівка.
Фокус. Щось особливе.
Щось тільки для тебе. Увага.
Форми. Лінії. Замір експозиції.
В кожному з нас стільки світла,
Що ми здатні залити ним світ.
«Побачення». Микола Пимоненко
«Я дуже люблю жінку…»
Сергій Жадан
* * *
Я дуже люблю жінку,
про яку нікому нічого не можу сказати.
Люблю її голос,
люблю, коли вона заговорює першою,
після мовчання, після згустку тиші.
Тиша тоді стає непереконливою, як школяр,
що запізнився на перший урок.
Тоді відразу стає зрозумілим,
що пауза сама ніколи не пояснить найважливішого,
що все відбувається саме там, де ти перестаєш
соромитись слова любов,
де ти усвідомлюєш його річкову пронизливість.
Перестаєш оминати своє,
перестаєш оминати важливе.
А важливим є те, як вона добирає мову.
Ніби шовки на сукню, в якій має намір
бути щасливою.
«Ідилія». Микола Пимоненко
«Зоріти ніч і бути з вами…»
Михайло Драй-Хмара
* * *
Зоріти ніч і бути з вами,
холодно-росяні поля,
і слухать, як гуде з нестями
і стугонить вночі земля…
Як в темряві усе завмерло!
Хруский на серці стигне лід,
і з неба падають, мов перли,
огненні сльози Персеїд.
«Мені цей місяць зовсім недоречний…»
Антоніна Корнута
* * *
Мені цей місяць зовсім недоречний
Йому і я далася, як урок
Одна любов — лягти комусь на плечі
І зовсім інша — зважитись на крок
Мені цей світ — немов суцільна пастка
Йому і я навряд чи рідна мати
Одна любов — від цього просто впасти
І зовсім інша — потім в цьому встати.
І тихо суне знову в очі місяць
Хмільний і повний, ніжний, як струна
В моїй душі ще так багато місця
Щоб в неї тілом бехнутись до дна.
І дослухатись до блаженних звуків
коханих риб, що плавають на дні
Одна любов — комусь подати руки
І зовсім інша — взятися в свої.
«Суперниці». Микола Пимоненко
«У теплі дні збирання винограду її він стрів…»
Максим Рильський
* * *
У теплі дні збирання винограду її він стрів.
На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна як сад і радісна як сміх.
І він спитав: яку б найти принаду,
Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Вона ж йому: світи щодня лампаду
Кіпріді добрій. — Підняла батіг,
Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чудно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.
І він потягся, як дитина, радо
І мовив: добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.