Дар’я Полуніна у фільмі «Санаторій Горького. Поєдинок» © Кадр із фільму «Санаторій Горького. Поєдинок» «Санаторій Горького. Поєдинок» опинився на межі, де формально дозволені дії можуть не бути зрозумілими для громадськості.
Державне агентство України з питань кіно затвердило фінансування для виробництва польської стрічки «Санаторій Горького. Поєдинок». Незважаючи на те, що фільм було створено в Польщі та польською мовою, Держкіно класифікує його як національний, відносячи тематику Катинської трагедії до сфери історії України. Однак, попри ці суперечності, участь України в проекті все ж приносить певні переваги, хоча вони й не є автоматичними, зазначає Петро Катеринич у статті «Санаторій Горького» виходить в український прокат. Як драмі про історію Польщі погодили 18,8 мільйона гривень держпідтримки в конкурсі про історію України».
«Переваги для України в таких випадках не завжди виражаються в кількості днів зйомок у Києві чи Львові. Вони можуть проявлятися у здобутті частки майнових прав, прибутках від дистрибуції, доступу до міжнародних ринків, залученні українських професіоналів, представленні на фестивалях та посиленні зв’язків з польською кіноіндустрією. Однак жоден із цих позитивних аспектів не гарантується автоматично», — пояснює Катеринич.
Автор наголошує на показовому факті: в офіційному анонсі виробництва від Польщі Україну не згадують. Натомість українське Держкіно вже у червні 2026 року оголосило картину копродукцією Польщі, України та Ірландії. Очікується, що гала-прем’єра фільму відбудеться на Одеському міжнародному кінофестивалі.
Катеринич зазначає, що історія «Санаторію Горького» є прикладом ситуації, коли юридично допустимі аспекти можуть викликати питання у суспільства. Фільм, створений як міноритарна копродукція, може отримати статус національного. Таку стрічку цілком можуть відзняти за кордоном. Прокатна версія для іншої країни може з’явитися раніше за українську. Бюджет, тривалість та терміни виробництва можуть бути змінені за рішеннями Ради.
«Кожен із цих чинників окремо може мати своє обґрунтування. Однак їхня сукупність ставить запитання, на яке відкриті документи поки що не дають відповіді: що саме Україна отримує за інвестовані 18,8 млн грн — частку прав та прибутків, роботу для українських фахівців, міжнародне визнання чи лише формальний статус спільного виробника?», — резюмує Катернич.
Варто зазначити, що Держкіно затвердило виділення на «Санаторій» понад 18 мільйонів гривень. Це узгоджена сума підтримки від Держкіно, а не вся «українська частка» у проекті чи підтверджений обсяг фактичних виплат. З наявних рішень неможливо встановити, коли і які конкретно суми були фактично перераховані, на що саме вони були витрачені, і яку частку майнових прав у результаті отримав український співвиробник.