© EPA/ SERGEY KOZLOV Відновлення вимагає місяців, а часом і років зусиль.
14 червня російський безпілотник спричинив пошкодження будівлі Харківського художнього музею та його експонатів. Марина Філатова, завідувачка відділу зарубіжного мистецтва музею, поділилася в інтерв’ю ZN.UA оцінками поточних збитків та викликів, пов’язаних із процесом відновлення.
За словами Філатової, фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України продовжують огляд пошкоджених творів. Кожен артефакт необхідно звірити з документацією, ретельно оглянути та задокументувати актом.
“Важливо зазначити, що твори, які постраждали, готувалися до евакуації та були частково запаковані. Їх не «залишили без уваги». Вони перебували в процесі переміщення”, — наголошує Філатова, додаючи, що окрема увага приділялася творам тимчасового зберігання, зокрема колекції Іллі Лучковського.
Повний перелік та стан конкретних творів будуть оприлюднені виключно після офіційної фіксації. Неточна інформація може створити підґрунтя для чуток, пояснила вона.
Реставратор може побачити потенціал для відновлення там, де нефахівець міг би здатися, однак буває й протилежна ситуація: зовні твір виглядає майже неушкодженим, але всередині вже запущені процеси, які складно зупинити.
Наразі, за словами Філатової, найпріоритетнішим є стабілізація: висушення, запобігання появі плісняви, уникнення подальшої деформації основи, документування пошкоджень та складання описів. Відновлення — це тривалий процес, що займає місяці, а інколи й роки.
Водночас вона відзначила нестачу відповідних фахівців та специфічних матеріалів.
“Таких ресурсів завжди недостатньо. Особливо в Харкові. Це стає ще актуальнішим, коли йдеться про цілу групу творів. Ентузіазм не може замінити обладнання, матеріали, реставраційну майстерню, належну вентиляцію, безпечне сховище”, — зазначила завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.
Щодо ризику, що через бюрократичні перепони або брак фінансування постраждалі експонати не зможуть вчасно потрапити на відновлення, Філатова визнала існування такого ризику.
“Так, такий ризик цілком реальний. Відновлення потребує значних коштів, матеріалів, кваліфікованих спеціалістів, часу та відповідних приміщень. Найбільш критичним є втрата перших тижнів, коли ще можливо припинити певні процеси руйнування. Мені навіть страшно уявити, якби ця трагічна подія сталася взимку, коли промоклі твори неможливо було б висушити природним шляхом”, — додала вона.
Як зазначає Філатова, бюрократичні процедури в музейній сфері слугують захисту фондів, але під час війни вони не повинні перешкоджати процесу порятунку.
Евакуація колекції
За словами Філатової, евакуація проводилася в кілька етапів. Найціннішу частину колекції було вивезено ще на початку повномасштабного вторгнення РФ.
“Однак наша колекція налічує понад 26 тисяч експонатів. Робота триває”, — розповіла вона, додавши, що частина творів уже переміщена, інші готуються до транспортування, деякі потребують огляду після обстрілу, а ще інші — стабілізації перед перевезенням.
“Не кожен пошкоджений предмет можна просто взяти та транспортувати. Іноді сама дорога може завдати йому невідновної шкоди”, — пояснила завідувачка відділу зарубіжного мистецтва.
Обговорення ідеї нового простору та зведення підземного сховища для музею
Вона також прокоментувала дискусії щодо необхідності нового приміщення. За словами Філатової, проблема приміщення для Харківського художнього музею існувала давно, оскільки колекція є значною, а будівля — історичною, що не відповідає всім вимогам сучасного зберігання фондів.
“Гадаю, музей потребує не тимчасового рішення, а продуманого плану. Бекетовський особняк має залишатися частиною музею. Однак фондова та виставкова діяльність у Харкові потребує інших умов сьогодні. Більш безпечних, просторих, технічно оснащених”, — додала вона, зазначивши, що слід враховувати не лише площу, але й вимоги до сховищ, температурно-вологісного режиму, наявності укриття, зручності доступу, транспортних засобів для перевезення творів, реставраційних майстерень, а також простору для виставок та персоналу.
“Музей має бути не просто вражаючим місцем”, — підкреслила Філатова.
Вона висловила сподівання, що рішення щодо цього питання не буде ухвалене кулуарно чи поспіхом. Важливо врахувати думку музейних працівників, архітекторів, реставраторів, інженерів та фахівців із безпеки: будь-яка помилка на цьому етапі матиме довгострокові наслідки.
Також Філатова висловилася щодо обговорення створення спеціалізованого підземного сховища для музею. За її словами, в місті, що перебуває під постійною загрозою обстрілів, музей мусить мати захищену частину: у такому разі підземне сховище для колекції стає шансом на збереження.
“Питання лише в тому, що це має бути не просто бетонний підвал з позначкою «фондосховище». Це має бути професійний музейний простір: з відповідним кліматом, рівнем безпеки, логістичними рішеннями, доступом для реставраторів, належними умовами для наукової та виставкової роботи. Інакше ми просто перенесемо проблему з однієї будівлі в іншу”, — додала вона, визнавши, що класичний формат музею в Харкові, ймовірно, залишився в минулому.
Детальніше про ситуацію в Харківському художньому музеї — у статті Марка Баянова “Харківський художній музей: як зберегти мистецтво та людей?”