Від мітенок-«крил» до оздоби «з води»
На арені Eurovision Song Contest 2026 вигляд завше діє як окрема мова митця. Для LELÉKA, котра цьогоріч представляла Україну, цією мовою стали не тільки плетений корсет від LITKOVSKA чи архітектурна пластика обрисів, а й аксесуари. Власне вони трансформували сценічний look на майже перформативний об’єкт: взуття, що утримує тіло під час вокальної напруги, мітенки, котрі стали знаковою рисою артистки, та прикраса, подібна на воду на шкірі.
Створений Лілією Літковською разом зі стилісткою Маргаритою Шекель вигляд посилається до ремесел, пориву й злету — без прямого цитування лелеки. «Плетіння корсета я бачила як архітектуру — таку ж точну й органічну, як гнізда лелек чи переплетіння хмизу в огорожі», — розповідає Шекель. А сама Літковська додає, що «кожний елемент — це індивідуальний символ, вплетений у тканину виступу».
Взуття як архітектура стійкості
Сценічне взуття від Kachorovska створювалося не тільки як естетичний предмет, а як інструмент витривалості. Зі слів стилістки Маргарити Шекель, у праці з LELÉKA важливим стало те, що артистка «не сперечалася з креативними задумками, вона їх переймала». Тому, коли команда запропонувала різнобарвне взуття, «питання «навіщо» навіть не з’явилося».
У цьому рішенні — одразу декілька рівнів символізму. «Чорне і біле — також як частина концепції номеру, і як забарвлення однойменного птаха: білий птах з чорною міткою», — пояснює Шекель. Разом з тим, взуття мусило вмістити в собі «обидві іпостасі артистки: DONBASGRL і LELÉKA — дві сторони, але одна пара».
Для дизайнерки Олі Дзей найважливішою була інша річ — функціональність. «Головним проханням було створити не тільки виразну сценічну пару, а й взуття, здатне витримати сценічне навантаження», — розповідає вона. Особливо через епізод у номері, коли LELÉKA довго тягне одну ноту: «У цей момент усе навантаження переходить у тіло, особливо в стопи. Тому ключовими стали стійкість, рівномірний розподіл ваги та комфорт навіть у статичному положенні».
За основу взяли модель Linda — одну з основних моделей бренду, збудовану на знаковій колодці «ботильйонобойок». Подовжений носок, баланс ковбойських і ніжніших жіночих ліній, виразний силует без зайвого декору — усе це працює на сценічну графіку образу.
Особливу увагу приділили фактурі: сатин муар із гіпнотичними переливами ніби безперервно перебуває в русі. «Світло ковзає по його поверхні нерівномірно, через що відтінок постійно змінюється, а сама фактура ніби залишається в русі», — пояснює дизайнерка. Навіть підошву кастомізували навмисне для сцени — додавши менш слизьке покриття для кращого контакту з поверхнею.
Прикраса, що поводиться як вода
Найтендітнішою деталлю образу стала прикраса «Вода» від молодого українського бренду K.Brilliantt. «Великі сцени — це також нагода вивести українських молодих дизайнерів туди, де їх побачать. Саме тому мені суттєво працювати з новими брендами у таких контекстах», — ділиться Маргарита Шекель. Поява цього аксесуару була продиктована не тільки естетикою, а й технічними вимогами сцени: організатори попросили відмовитися від будь-яких блискучих площин через лазери у номері.
«Але Вікторія хотіла бути сяючою. Тому ми шукали саме цей ефект: фактура води на витончених плечах і шиї», — згадує Маргарита Шекель.
Тому команда звернулася до дизайнерки Катерини, засновниці K.Brilliantt. «Разом ми відшукали форму, яка читається як вода, працює з тонкою ніби з епохи Відродження вродою Вікторії і не перевантажує вигляд — тільки додає йому гру у світлі», — каже стилістка.
Виконана за допомогою 3D-друку та акрилових технік, прикраса діє не як класичне jewelry piece, а як сценографічний елемент — майже світлова ілюзія, що змінюється залежно від руху та освітлення.
Рукавички як сценічна signature-detail
Якщо у всесвітній попкультурі існують аксесуари, котрі вмить стають частиною сценічної ідентичності митця, то для LELÉKA такою деталлю вже зараз можна назвати рукавички від TO BE.
«Інколи одна деталь задає весь напрямок. З рукавичками так і сталося», — говорить Маргарита Шекель.
Цей аксесуар почав жити окремою історією ще до появи фінального сценічного образу. Коли команда тільки формувала візуальну концепцію, колір костюма ще не був визначений, тому бренд TO BE створив одразу три пари — білі, блакитні та чорні.
Біла пара з’явилася на пресконференції з нагоди від’їзду української делегації до Відня — у моменті, який для багатьох виглядав майже церемоніальним. Блакитна — на бірюзовому хіднику 10 травня, офіційному відкритті Eurovision Song Contest 2026. А у самому номері LELÉKA постає вже у чорних рукавичках, котрі нагадують обриси крила лелеки в русі.
Власне ця трансформація кольору поступово зробила рукавички впізнаваною «фішкою» артистки — сценічним кодом, який змінюється залежно від контексту, але зберігає ту саму пластику жесту.
Шекель згадує, що команда довго шукала правильну форму: «Вікторія дуже активно комунікує руками, тому довгі рукавички одразу відпали — вони б «з’їли» динаміку руху. Короткі — ризик, але ми відшукали той розмір, який тримається і водночас живе на руці».
У візуальному сенсі чорні рукавички працюють особливо сильно. Під час рухів вони створюють графічний силует, котрий відсилає до пташиного крила — тонкого, загостреного, майже каліграфічного. У цьому легко вловити й певну театральність українського модернізму та образів Лесі Українки — з їхньою крихкістю, внутрішньою силою та символізмом жесту.
За словами засновниці TO BE Анни Науменко, команда працювала з ідеєю «рук, занурених у фарбу». «Ми працювали з різними варіантами графічних ліній, що проходять через пальці, суглоби та долоню, балансуючи між аксесуаром і перформативним арт-об’єктом», — розповідає дизайнерка.
У результаті аксесуари в образі LELÉKA працюють не як додаток до костюма, а як окремі сценічні інструменти. Взуття утримує голос і тіло, прикраса ловить світло, рукавички керують пластикою жесту — і саме разом вони формують той вигляд, що запам’ятовується не тільки в кадрі, а й у русі.
Фото та матеріали:
Kachorovska/TO BE/K.Brilliantt/Юрій Солоджук/Reuters/Валерія Мезенцева/Alma Bengtson (EBU)/ Akin Baran Eren