18 травня — День вшанування пам’яті жертв депортації кримських татар, організованої радянською владою у 1944 році. Лише через пів століття корінний народ зміг повернутися до рідного Криму, проте сьогодні багатьом кримським татарам знову довелося залишити свої оселі. І саме в цей день ми згадуємо всю велич і самобутність кримськотатарського національного вбрання.
На Евеліні Мамбетовій алтин фес, кокюслюк і традиційна кримськотатарська сукня, відтворення сукні початку 1900-х
Автор: Ліана Сатенштайн Фото: Тася Кудрик
Студія в Києві, четверо жінок позують перед об’єктивом у щільних каптанах і розшитих фесках; у їхніх іссиня-чорних косах бірюзові оздоби. Вони — представниці кримських татар, тюркської мусульманської етнічної групи, що мешкає в Криму щонайменше з XIII сторіччя. Для фотосесії татарки одягли вбрання своєї культури. Як і переважна більшість традиційного одягу, ці костюми мають насичену і тривалу історію. Вишиті каптани рясніють райдугою яскраво-фіолетових, рубіново-багряних і смарагдово-зелених барв, і на всьому цьому — золота філігранна вишивка.
Перша з чотирьох — дизайнерка Едіє Карімова родом із Євпаторії, яка нині проживає в Києві. На ній жакардова червона сукня, копія вбрання, яке могла носити її прабабуся понад століття тому. Волосся Аліме, сестри Едіє, заплетене в дрібні косички — у кримськотатарській культурі це символ незаміжньої дівчини. Тренерка з танців Ельнара Абдуллаєва вдягнена в оксамитову сукню з золотим шиттям, на голові в неї зелена феска. На четвертій моделі, Евеліні Мамбетовій, “алтин фес” — феска, прикрашена золотими монетами, і нагрудник “кокюслюк”, також оздоблений золотими монетами. У цьому одязі жінки випромінюють сяйво навіть крізь світлини, випускають внутрішнє тепло, їхні щоки червоніють. У чотирьох кримських татарок святковий настрій. Можна сказати, трапилося диво.
Справа в тому, що не так вже й легко розшукати автентичні костюми цієї мусульманської меншини. Справжнє чудо, що стилістці Надії Шаповал, яка допомагала під час знімання, вдалося вивезти сукню з Криму — на цей час анексованої Росією території, яка в минулому була частиною України. Так само вражає, що Есма Аджієва, голова громадської організації “АЛЕМ”, яка займається збереженням кримськотатарської культури, привезла срібний пояс, якому вже виповнилося сто років.
Значну частину традиційного одягу було знищено чи втрачено внаслідок трагічного примусового переселення кримських татар. Дідусі та бабусі цих жінок були серед 200 000 татар, депортованих з рідної землі в травні 1944 року за наказом Йосипа Сталіна. Їх завантажували в переповнені вагони для худоби, зачиняли та відправляли в Центральну Азію (переважно в Узбекистан), Сибір і на Урал (Сталін стверджував, що татари становлять загрозу і є нацистськими колабораціоністами). Без жодного попередження кримським татарам давали 15 хвилин на збори, а потім насильно відправляли в багатоденну поїздку поїздом через увесь континент.
На Ельнарі Абдуллаєвій зелена оксамитова сукня та вишита феска з власного гардероба
“Моя бабуся розповідала про жахи тієї подорожі без води та їжі”, — ділиться Евеліна. Більше ніж 8000 людей загинули від хвороб і голоду під час переїзду (у 2016 році кримськотатарська співачка Джамала здобула перемогу на пісенному конкурсі “Євробачення” з піснею “1944”, яка розповідає про ту сповнену страждань подорож). Упродовж 1944–1947 років у процесі того, що багато хто вважає етнічною чисткою, померла майже половина депортованого населення (за інформацією заступника Міністра інформаційної політики України, приблизно 46% депортованих, серед яких діти, жінки та літні люди, померли в дорозі та в перші роки вигнання через хвороби та нелюдські умови). Велику частину їхньої культури, включно з традиційним одягом, теж було знищено. Дотепер збереглося лише небагато оригінальних зразків кримськотатарського костюма.
Наприкінці 1980-х і в 90-ті роки татарам дозволили повернутися до Криму. “Моя бабуся завжди мріяла повернутися на батьківщину, в Євпаторію, тому, коли в 1987 році кримським татарам дозволили повернутися, вона зібрала всю родину та поїхала назад до Криму, — розповідає про свою нині 89-річну бабусю Евеліна. — Їм було дуже важко залишати нажите майно в Узбекистані, але їх зігрівала думка про повернення додому, на землю своїх пращурів”.
Незважаючи на вчинені проти них злочини, кримські татари намагаються відродити свою культуру і повернути власний дім. Вони зводять мечеті та розмовляють рідною мовою. Але також вони всі інтегрувалися в світське російськомовне суспільство. Едіє — модельєрка, а її сестра Аліме — випускниця архітектурного університету. Ельнара має дві вищі освіти, а Евеліна виступає на подіумах міжнародних дефіле. Проте, всупереч асиміляції, вони, як це часто трапляється з національними меншинами, зіштовхуються з расизмом. “Я з’явилася на світ на своїй землі, — каже Аліме, яку в школі дражнили за те, що вона татарка, — але мені завжди давали зрозуміти, що я чужа”.
Традиційні кримськотатарські орнаменти і тканини
У державах колишнього СРСР знову загострюється проблема насилля і расизму щодо нацменшин. Теплий і живописний Кримський півострів, який раніше входив до складу України, анексувала росія у 2014 році, після чого проти кримськотатарської громади знову почалися утиски. Підтримувана проросійським націоналізмом хвиля насильства проти етнічної меншини зростає. Меджліс, представницький орган кримських татар, заборонили; під час 70-х роковин депортації російські військові заблокували місце вшанування пам’яті жертв, а у 2015 році заборонили відзначати цю дату. За певними відомостями, після анексії з Криму втекло до 30 000 татар, більшість із яких переселилася в континентальну Україну.
Хоча вони, можна сказати, знову у вигнанні, ці кримськотатарські жінки намагаються не падати духом. У студії вони ніби черпають силу з національних костюмів, які викликають у них спогади з дитинства. Усі вони носили каптани і фески, коли були маленькими та займалися народними танцями. “Кримські татари — надзвичайно згуртований народ, — розповідає мені Евеліна. — Усі один одного підтримують за будь-яких обставин, і в горі, і в радості”.
На Евеліні старовинна серпанок марама, одягнена поверх фески
Текст: Ліана Сатенштайн, vogue.com.
Особлива подяка Надії Шаповал, Есмі Аджієвій, Терезці Фрас та Соні Циганковій.
Переклад: Дмитро Шостак